•  ***

буде осінь, мулка і тьмава,
з сімома кудлатими псами

•  заморені

автобус пащею черпнув повітря копчене,
ворушать абрикосини пагіллям скорченим

•  ***

Як повня потече безмовним морем,
як залоскоче ніч густим єдвабом,

•  ***

Нині ранок білий-білий,
білобровий ранок плиє

•  ***

Це місто тисне мені груди,
цей край свої коштовні шати

•  ***

ти міг би
ловити в леті

•  ***

я в'яз,
я кожен з цих надсадних в'язів,

•  ***

ще ціла вічність до весни
ще снігу снігу на півроку

•  ***

О як ти пахнеш, леле, як ти пахнеш!
Як ти пахтиш нецідженим теплом!

•  ***

ми прокидаємось вдвічі частіше, ніж засинаємо -
а може і більше - під les feuilles mortes;

•  Великий Луг

Твої куряви стужавіли,
горді коні твої німують.

•  ***

Біжиш, босонога, гірчично-цитринна,
благаєш снігів, поблідлих, як попіл,

•  сварка

і тоді полетіло начиння
(чудова глиняна мисочка

•  ***

Передумано, перетомлено,
заколисано зойки, стоплено –

•  Ода Моєму Розуму

Я – все, я – всесвіт, ви – ніхто,
Ви просто сон моєї тіні.

•  ***

І що ж із тобою робити?
– Тепер, коли гнуться дерева

•  ***

І ти нарешті теж розправиш крила.
А я літала довго між зірок,

•  ***

Ти пахнеш промінням та степом,
ти наче зродився із квіту.

•  ***

жовтню-жевжику, у вуста цілував
мене ранок спокусник легінь

•  ***

Згасло - без барв, без надій і відчужень,
Рідне, чуже, беззмістовне і дуже,

•  ***

Ми одне, ми зірки, ми поля, ми вітри,
ми розквітнем весною, знеструмимо осінь,

•  ***

Відпусти ж мене нарешті,
не тримай мене за крила,

•  формідаблє

можеш кружляти мугикати азнавура
пухкати меленим імбиром по кухні

•  ***

Моє єство - висока нота,
Моя душа бринить сріблисто.

•  ***

Я не люблю подібних днів.
Дерева простягають віти.

•  ***

Уже не дивують свічками каштани
і марно чекати гучних перетворень

•  ***

Я весь Всесвіт тобі віддам.
Я себе цим вогнем спалю.

•  danse gaie

у моїх
зой-ках

•  ***

Стою, ковтаючи сльози.
Все просто - люблю цей смак!

•  ***

Я палала так довго, так повно,
я палала, палила весь світ,

•  ***

Нехай святиться ката мого ймення,
що він мені тобою зшив повіки,

•  ***

Убезпечені від гроз й гітарних рифів,
сховані за дві дороги від халуп,

•  трембіта

під мої ноги всівся пес,
забарвлений під мокко,

•  ***

Б'ються у вікна
смутами, крутами, путами,

•  ***

Забудь мене –
Мене й мої вологі очі,

•  ***

Хвилями-зорями в розмаю,
Душею-облаком до Прави

•  ***

Хтось запалив зелені ліхтарі,
зелені ліхтарі із Нави блимають,

•  ***

Приїхав.
       Електричками, гру-

•  ***

Ти їв колись солодку вату?
На патичку з паперу чи з картону,

•  ***

Іще ніколи не було такої твані,
таких громів, дощів і гумових доріг,