Кав*ярня. Квапливо кульгає карлик, каверзно кепкуючи з керівництва, "кидаючи" крутих клієнтів. Красені у костюмах з кокетливими колежанками у кольє келих за келихом ковтають каберне/кагор, кусають криві крихкі круасани/канапе, "клюючи" на каверзи коротуна. Колоритний контингент купує і купує каву/какао/капучино у кольорових кавничках.
Коло комину крихітна компанія коханців. Каламбурист - кароокий кавалер какофонії. Каверзник з кадиком купив коханій коване ковалем коштовне колечко з камінцем. Кумедно кавчить, компонуючи компліменти. Кофеїнова компаньйонша казиться. Каблучка - кровопивця; кайдани ката; каземат Кобзаря; кризова кіптява. Кого кликати, кому кричати? Кинутися на колію? Колючий коматозний казус! Кабала!*
Крім кав*ярні крутиться космос комбінацій:
Кондуктор кричить: "Компостуйте квитки!";
Кодло у кабаре куштує кокаїн;
Композитори критикують калічені до крові композиції конкурентів;
Кремезний круглолиций кавказець кричить за кварталом: "Красавіца! Купляй кавуни! Класний!";
Кабінетами ковзає консьєржка, контролюючи коронацію кумирів;
Кориспонденти коментують красномовство корупції;
Кульгавий китаєць кумедно кривляє каратистів;
Картяри кидають карти та кості у казино;
Королева крокету капризує у країні казок - казнить кавалеристів.**
Кожен квапиться казна-куди, компрометуючи катастрофу кохання.
Кінець.

03.03.2012

Осінь обійняла оберемком опалих обновок. Обагряні оболонки обіцяють оновити обридлі обличчя. Обгортки обсушуються, огорнені огненними оваціями оточуючих осяяних осель. Осінній оркестр огортає одноголосими обертонами обдарованих октав. Обвінчалися із омріяною омолоджуючою обивателькою. Обручки - оновлені осінні оазиси, оздоблені обвитими огнивом обелісками. Одні-однісінькі одвічні оратори обдурень обуруються оптимістами. Осінь огортає очікуванням одвертої оголеності, обгрунтованої осміленими окликами та обвитими оказією Образами.
Описати ошатну осінь - ох! Осанна осені... Осанна!

04.11.2011

Мрійливо мчиш у метро між мурах, міркуючи.
Молодість. Майстерний макіяж.
Минуле. Мінімальний максималізм - мовчки малювати (мольберт мені!) мотиви моральних мук в мудрих мемуарах.
Майбутнє. Максимальний мінімалізм - міняти мрію на моменти маніакальності. Маячня - міняти масло на молоко.
Міра миру. Мати мозок і марнувати магічну місію?
Містика - морські мушлі мішаються з млявими магістралями.
Милі манери. Минати мій маршрут.
Марні мрії - майже міф.
Музо, мерсі ;)
П.с. мАліна-майстер монофонів :р

09.01.2010

Дощ длубається в дірах дахів,долаючи довгі дистанції. Дикі думки докучають,добиваючи дитячу душу. Дотикаються до дивних ділянок,дискусують з догмами. Долають далеку дорогу до дому. Дякуючи деревам,дегустуючим дим,дійсно дихають. Дива дрімають:де дозвіл діяти? Дограти в доміно з долею,ділячи дарунки. Драматично допиваєш день. Даремно - дурний дуалізм. Домислимо діалог:домінує дещо демонічна довершеність дурману. Доспіваєм дифірамби. Дякую.

01.10.2009

Паралельні площини перетинаються? Печальною порожнечею. Парадоксальність? Пастка. Плести павутину, падаючи у прірву. Пазурами поскладати пазли, перевершуючи прекрасне потворним. Пограємося у парі? Прохолодно. Пальці у пальто. Підігріваємося. Поруч. Полум*я пристрасно палає. Примружуючи погляд, підкурюєш. Понтово палиш "Парламент". Псих! Приступ паніки. Проблема. Паніка. Проблема. Пануєш у плоскому панцирі. Паразитично повзаєш по підлозі. Палац - палата. Психіатр - порятунок. Псих, псих, псих...

12.08.2009

Тріскіт твого телефону торкається тендітної тиші. Тірлінь-тірлінь. Тиран! Тіло температурно тремтить. Турботливо тримаєш, тамуючи тверезість. Тихо тану… Тиша також тліє… Теракотова тінь танцює танго з темрявою. Терпіння тупцює – тривалість тягнеться. Торжество, трапеза травою та тістечками з текілою, трагічно-туманне тлумачення теми. Тонко тестуєш темперамент. Тривожна турбулентність.. Твій труп – таємниця. Таки так, то твій товар. Тінь теж. Темрява – твоя. Тримаєш чи торгуєшся?..

23.04.2009

Серце співає симфонії смутку. Суспільство-стіна-самотність. Старий смітник, супермаркет слів. Стервозний сміх страждань – сарказм світу. Справжня сутність свободи – смерть. Спосіб сховати страх… Спільна структура схованої сутності. Сліпі сльози судинами сорому. Суміш спирту з соком, сполука сліз та сміху – солодкий смак сутичок. Синхронність стукоту сердець сперечається з сценарієм сірості системи. Свічка спробувала світити, співпрацюючи з сутінками, слідом – сонце. Симпатизує сяйвом, стираючи сум. Спрацьовує. Сни стають серйознішими, створюючи смугу світла, скорочуючи стежку… Стурбованість сховалася. Спокій… Серце стає сильнішим.

05.02.2009

Зухвала зима зламала замки заборон, заснувавши звичку знищувати закони. Засвітилися збуджено зорі, засміялися змучені звуки. Змучені замовчуванням, злякані завтрашнім, зламані зсередини, знехтувані, забуті… Забуті зневажливими заручниками заліза. Закохані ж знаходять затишок, зрозумівши загадки звуків. Завдання загадок – затемнити зір забаганками знайти задоволення, зруйнувавши забобони. Зорі здатні зігріти, знехтувавши затемненням. Знизу – здивовані *звірі*, захоплені зачаровуючою забавкою. Залишитися, загубившися у затінку? Зрадити звичкам, злякавшися забуття? З*явитися знову? Занадто… Закохатися? Запитання зникли… Залишитися.

15.01.2009

Вибір важкий. Вона все-таки вибрала. Вагання вмить відпали. Всі відповіді вичерпано, вантаж викинуто. Востаннє взлетіла… Високо. Вихід – взірець власного вбивства. Вона вже вільна. Вгадує власне відображення в відблисках води, вдихає весну. В висоті видно винув атців важкого вибору. Вони – в*язниця. В*язниця волі, всупереч всіляким вибаченням. Вишукуючи вищих відчуттів, вона втратила віру. Вдалині вабить виглядом вирій… Втілення вищого… Відчуття? Воно вередливе, воно вбиває… Всередині. Випадково вигадане. Впаде веселкою, вибухне вогнями… Виплекане, вирощене… Вона відчайдушно вірила. Віра вмерла. Вмерли відчуття. Вмерло все. Воля… Вже воля.

28.08.2008