Жінко, ти хоч собі не бреши. Бо якщо вже ти,
то що говорити про інших?
Збирай далі мушлі з темних садів, розкинь по підлозі
нестиглих цвіт вишень.
І море в собі бережи, як копійку порядний касир,
зарплату якому затримують тиждень.

Жінко, від тебе знову втікає табун черепах, що їх
ти пастушиш, вбиваючи ночі.
Панцирі їхні міцні та робочі, душі – буремні, та
більшість зубів – ще й досі молочні.
Самотності триста років слізьми із нутра
плазунам кровоточать.

Жінко, твої равлики знову сховались - не бачать
виходу з тієї сторони потойбіччя,
бо коли віра в себе тріщить, як глина на
усміхненому не до речі обличчі,
чим її окропити – святою водою, портвейном чи
спиртом, де градуси вбивчі?

02.05.14

говорят, что старость - это морщины,
приготовленный кем-то обед,
и когда молодые мужчины
не оборачиваются больше вслед.

говорят, что старость - это лекарства
днем, утром, ночью, даже в рассвет.
и когда сильнее тебя обстоятельства,
а бороться больше сил уж и нет.

говорят, что старость - это сложно,
колко и невозможно смотреть.
но так говорят лишь те ложно,
что оставляют родных стареть.

ведь старость - не тела болезни,
и болит когда его треть.
ведь можно прожить полжизни,
а можно и в двадцать сгореть.

27.07.2012

твои колкости никогда не понимали моей робости.
к сожалению, они не были сестрами.
хотя бы троюродными. лишь знали о гордости
и зачастую перебарщивали с дозами.

мои острые приступы навязчивой ненужности
оказались парадоксально ненужными.
хотелось найти лишь каплю нежности,
оставаясь при этом всегда осторожными.

мои-твои неуверенность, неверность, нескромность,
недосказанность, недописанность, нелепость
взялись за руки и бросились в пропасть,
лишь бы мне к ним
не упасть.


08.05.2012

на моїй кухні зовсім не вистачає місця -
вона переповнена пустими філіжанками
(хоча, які ж вони пусті, туди його трясця?
кавова гуща осіла чорнильними плямами)

моя ванільно-рожева потаємна кімнатка
завалена новими непрочитаними книгами
та все тими ж пустими горнятками
я ж вічний Бальзак - кавую лиш літрами

тут немає місця ні для чого святого
(окрім тих же свіжо-пахучих книг)
сюди не внесеш вже нічого нового,
тепер це лиш місце кофеїнових примх

моя простора ванна кімната кольору беж
не терпить у собі зайвих щіток зубних -
попри наявність міцних просторових меж
проникає так стрімко присутність чужих

моя привітна неприбрана кухня
колекціонує той осівший на чашках осад;
моє спустошено-повне тіло дурня
саме перетворюється в кавовий посуд

для татуювань на моєму посуді-тілі
також не знайдеться вільне місце -
зовсім не переслідуючи такі цілі,
набив партак. величиною з серце.


08.05.2012

хороша моя, живи по канонах:
вчасно тату свої маж пантенолом,
за волоссям теж дуже ретельно слідкуй,
плети, розпускай, головне - не фарбуй.
чудова моя, пам*ятай про закони:
не пий так багато - не болітимуть скроні,
не пий взагалі - так навіть ще краще.
їж яблук багато, привезених з дачі.
подорослішай трохи, так треба, повір.
життя - то найважчий з усіх live-ефір.
учитися пробуй, працюй та твори,
займи себе чимось, роби щось, роби!
кольорова моя, заспокойся хоч трохи:
експерименти свої проміняй вже на спокій.
про зв*язок телефонний не забувай -
слухавку вчасно завжди піднімай.
подумай про свій персональний бюджет,
ти ж багато так хочеш - концерти, планшет.
не ходи на підборах, придбай нові венси -
заради них відчайдушно ж чекала так вЕсну.
з батьками стосунки ніколи не псуй,
до літа старанно секунди рахуй.
залишай в плей-листі лише кращих з найкращих,
і цінуй ті моменти, які стільки значать.
хороша моя, живи по канонах,
та пам*ятай лиш важливі закони:
всупереч усьому, що я тут говорив,
ти, головне, люби мене, люби.

27.03.2012

Колись
Через років десять
Чи, може, п*ятнадцять
Ми зустрінемось
На одній із авто/радіо/атомних станцій.
Ти скажеш: "Як справи?"
Не в праві додати "кохана",
Не в праві зробити щось більше -
Взяти за руку, підІйти ближче,
Вкотре стати причиною вІршів...
Банальне "як справи?" -
Здавалося б, мало.
Та вміщено в них більше в стократ,
Ніж в всіляких відвертих інтимних речах.
Розгублений погляд...
"Все добре, бувай! Я поспішаю
До мами, на чай"
"До мами? Біжи..." і ненароком
Слідкуєш за тим, як зникаю за рогом.
А тОму літ десять,
Чи, може, п*ятнадцять
Сміливо так грали ми ролі коханців.

Це був один із секретів,
Прихованих цими
Станціями.́́́́́

19.02.2012