Валентин Дяченко
Поезія не прагне нагороди
За подаровані хвилини насолоди.
Цвіте...
Цвіте Троянда незвичайною красою!
Цвіте Нарцис бездумно і духм'яно!
І квітнеш ти, але ти не зімною.
Я від байдужості твоєї в'яну!
Ти попадеш в букет чарівних квітів.
Я, мов бур'ян, попаду на смітник.
Я знаю це, але боюся розуміти,
Хоч вже до вироку свого я звик.
Я не Нарцис, я не бездумний красень.
Я просто придорожній одинак
І "капітальних" я не подарую вражень,
Не залишу у серці хвилювання знак.
Проте я вірний, я лікую рани.
Весною я по-своєму цвіту,
Хоч цвіт мій не такий духм'яний,
Проте любов я в серці бережу.
Цвіте Троянда незвичайною красою!
Цвіте Нарцис бездумно і духм'яно!
Цвіту і я, але ти не зімною.
Я від байдужості твоєї в'яну!