«Я твій» – шепочеш ти мені щоденно,
«Твоя» – у відповідь кажу тобі,
Ти той,що не втрачає себе в терні
Я та, що далі сил не має йти.

«Разом» - спроквола прошепочуть віти,
«Невинні» - скаже бурі зорепад
Та ще колись нам прошепочуть діти:
«Ви марили цим маревом орлят».

«Тепер» – сказала ніч безшумна й вічна,
«Не зараз» – сказав місяць мені враз
Ми плачемо з тобою неуклінно
Будуємо і валимо все невпопад.

«Забудеш» - хтось тихенько проказав
«Відчуєш» - мовила моя зоря
«І не побачиш» - хтось невинно проридав
«Лише почуєш» - мовила мені пітьма.


15 березня 2012 о 22:45

Покручені вітрами,
Забуті словами
Написані віршами,
приховані думками.
Побиті камінням,
Розбиті невмінням
І страшно до болю
розтерзані квилінням.
В очах тільки смуток,
дешевий набуток
І чашечка кави,
і фільм мої мами
І дощ що шепоче,
кохання так хоче
І звук про кохання в роялі останній.
06.04.2012 ,23:30