Автори /
Валерія Дивна (1994)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Космічне
•
Ситцеві горизонти
•
Тростина
•
Сльозотворне
•
Самотньоповерхівка
•
Дивина імовірностей
•
Арабескова евтаназія
•
Вітрові
•
Безкрилим катам
•
Асоціативні чуттєвості
•
Березовая вера
•
Жертовна мантра
•
Константа
•
Реквієм
•
Ода меланхолії
•
Ягідці
•
Послання до "Н": лист перший
•
Рудій вовчиці
•
Прикуваній до меча
•
Знедоленій
•
My personal Goat
•
Осінній travel
•
Сповідь серця
•
Рецепт
•
Тотальна руйнація
•
Сúньковий треш
•
Щавлику
•
Трапеза
•
Другові
•
Утопія
•
Національна свідомість
•
Мрія
•
Що
•
Подяка вчителю
•
Буває так
•
Деміді
•
На згадку про сіроокого палія
•
Спорідненій
•
Ілюстрація сучасності
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Далекі, холодні й взаємно жадані,
Розділені безліччю відстаней,
Розділені безліччю відстаней,
Небо у хмарній ковдрі птахів-втікачів рахує,
Не хоче лишатись самотнім, - дощами гіркими бунтує.
Не хоче лишатись самотнім, - дощами гіркими бунтує.
Ти в мені так болиш, що відчуваю цей гній,
Він смердить и сочиться із рани серцевої,
Він смердить и сочиться із рани серцевої,
Недовимовленності й необачності – квіти мої сльозотворні,
Словопотоки й миттєва засторога – плоди отруйні, дарунки пітьмяні,
Словопотоки й миттєва засторога – плоди отруйні, дарунки пітьмяні,
Кроками-пастками йтиму сьогодні,
Обличчя поріже повітря-задуха,
Обличчя поріже повітря-задуха,
Я вдихаю твої обрáзи на світ і самого себе,
Йду за тобою і нишком слідкую непевно,
Йду за тобою і нишком слідкую непевно,
Рухами, витинанками, колиханнями –
Дихай, тіло, невтомно, танцюй.
Дихай, тіло, невтомно, танцюй.
Втомлено чекала на вітер,
Дочекавшись – в обійми впала.
Дочекавшись – в обійми впала.
Погано те, як вдома не чекають,
І чапаєш самотньо вуличкáми,
І чапаєш самотньо вуличкáми,
Зі своїми сповідями-хмарами,
Не лізь у душу, не пхайся, благаю.
Не лізь у душу, не пхайся, благаю.
Юная береза трепещет листом,
Позволяя ветру нежно бить поклон.
Позволяя ветру нежно бить поклон.
Як знаходиш Бога в інших,
Губиш йóго в собі…
Губиш йóго в собі…
Той, хто хоч раз бачив сонце,
В пітьмяну печеру не піде,
В пітьмяну печеру не піде,
Осінь зжирає сонце,
І небо пускатиме слину,
І небо пускатиме слину,
Це лякливе почуття:
Як не знаєш куди душу дíти,
Як не знаєш куди душу дíти,
Твої слова – то застиглий гáрпіус на тілі моїм,
Що боляче здерти, а лишити шкодá,
Що боляче здерти, а лишити шкодá,
У хоспісі на Вас чекатиме власна койка,
Ну, як, власна, допоки вуста випускатимуть відчай з легень.
Ну, як, власна, допоки вуста випускатимуть відчай з легень.
Я знаю твоє життєве амплуа, вовчице,
Воно таке затьмарене й згубне для тебе, кралю.
Воно таке затьмарене й згубне для тебе, кралю.
Притрушена мороком, запаяна куривом,
Йде панна крізь поле, усіяне трупами,
Йде панна крізь поле, усіяне трупами,
Заколені ширкою суспільного розпачу,
Ми тліємо й чахнемо над святою іконою,
Ми тліємо й чахнемо над святою іконою,
Поки ти десь ходиш-бродиш, Дерезо,
Я кохаюся з німцем у глибокому читанні,
Я кохаюся з німцем у глибокому читанні,
І сонними рухами ріжмо ми черево,
Стонами, криками, насичені маревом,
Стонами, криками, насичені маревом,
Мені так хочеться Ваших (н)очей,
І темних хвиль волосся…
І темних хвиль волосся…
Трохи міцної кави, літр солоних сліз,
Гірка розмитих ілюзій, кілограма зо три безсонних ночей,
Гірка розмитих ілюзій, кілограма зо три безсонних ночей,
Темно. Лячно. Душно.
Морок виїдає заморені очі.
Морок виїдає заморені очі.
Бачу перед собою сині облуплені двері,
Усе затихло довкола:
Усе затихло довкола:
В тебе жбурнули каміння,
Але ти підвівся і рушив вперед.
Але ти підвівся і рушив вперед.
Я скуштую твої очі, губи і фаланги пальців.
Я з’їм тебе, а як ні, - то понадкушую.
Я з’їм тебе, а як ні, - то понадкушую.
Я люблю твої очі:
Такі великі дві планети,
Такі великі дві планети,
Холодна тиша ночі з'їдає мій мозок,
І я стою посеред пекла своєї душі,
І я стою посеред пекла своєї душі,
Блакитна хвиля миє ноги,
І сонечко безжально запіка,
І сонечко безжально запіка,
Твоє світло сліпить очі,
Та я тягну до тебе руки,
Та я тягну до тебе руки,
Що се Ви робите? Спите, їсте, працюєте?
Все прагнете до Вашого «хрусткого» бога?
Все прагнете до Вашого «хрусткого» бога?
Спасибі, любий, за науку,
Що навчив холодного спокою,
Що навчив холодного спокою,
Буває так, що роззуваєш очі,
І омиває хвиля світла.
І омиває хвиля світла.
Ось вона, моя грецька Богиня!
Що її очі стріляють вогнем,
Що її очі стріляють вогнем,
В очах таємний вогник,
І ніс тихесенько сопить,
І ніс тихесенько сопить,
Привіт, моя боле,
Як тобі живеться?
Як тобі живеться?
Минають дні й пливуть години,
А я сиджу самотньо у вікна,
А я сиджу самотньо у вікна,