Неначе в'юнкій Роксолані,
Збуранили душу Чужі...
Лишаючи колоті рани
Й тавровані тілом рубці.

У супереч всьому - співати!
Хай пестить по спині батіг,
Та мій, на Вкраїні зачатий,
Прокляттям лунатиме сміх....

2012 р.

Хоч слівце, півслівця... Та від тебе
Не летять з чужини поштові.
Ладна грозами в ясному небі
Викарбовувать знаки сумні.

Як прокинуться громові пісні
І проллються кислотним дощем
(Із життям - ну ніяк не сумісні!) -
Я ж промокну до ниточки, вщент...

Порятуй мене, милий, словечком,
Не покинь на поталу саму...
Чи мені помирати доречно?!
Я для тебе... для тебе живу...

(2012)

Горів вогонь… і так горів,
Що серце й досі не холоне...
А ти на кілька зайвих кронів
Змінив багатство почуттів
І ходиш десь по тротуарах,
Аби в подружніх будуарах
Не полишати якорів.
Шукаєш втіху – знайдеш втому,
Бо то є стомлююча річ -
Між тисячі чужих облич
Шукати краєвиди дому…

(2011 р.)

Мережа усіх поневолить!
Погляньте - сидять молоді
І сиплять у каву собі
Замінник реальної долі...
Занадто багацько ілюзій
вростає у серце й кишить,
Породжує хтиву байдужість -
В байдужості ж родиться хіть!
Залежність в липке павутиння
Щоденно затягує нас,
Та пізно приходить прозріння...
Загублено вартісний час!

(2012 р.)

Я про тебе нічого не знаю...
Може й знаю, але не про те,
Чому колір небесного раю
У очах твоїх тінню живе...?


І сплітає рожевим шнурочком
У спокусу медові вуста,
Збудувавши уяві місточок
Через дійсність, ймовірність й міста...

(2012)

Літо на Захід втікає.
Втеча - то все ж вірогідність...
Може осіння безплідність
"Там" почуття оминає?

Щастя біжить по дорозі
І стукотить сподіванням.
Що коли потяг кохання
Стримати відстань не в змозі?

Срібний Nissan, карі очі...
Погляд жбурля блискавиці.
Шовком легкої спідниці
Грається вітер охоче.

Місто нас прийме в долоні.
Стеля в квартирі - як небо...
Прагнути більшого треба!
Вібро режим в телефоні...

Загадка темних провулків
Не інтер'єр ресторанів,
Не гомоніння фонтанів,
А палка пристрасть цілунків...

Втопимо час в шоколаді,
Аж доки він не розтане
Ми, певно, встигнемо стати
Осені "Там" на заваді...

Випадкова субота, на розі двох вулиць,
В підозрілу будівлю з кількох поверхі́в
Мандрівною ходою кульгаво наткнулась,
Щоб раптово "Але́ксу" там "Юстас" зустрів.

Імовірність зупинення часу мізерна...
Всі стрілки застряють у швейцарських пастках!
І холонуть від слів в чашці кавові зерна,
Розтрощівшись горіхом в молочних вершках.

Не почуття, а хроматизми!
Коли у гору - то ще хай,
А от, якщо повзуть до низу -
То краще кинусь під трамвай...

Секунди, септіми, тритони,
Енгармонізми почуттів
І теситурні перепони -
Коктейльчик не для ледарів!

А мрії наші дисонують...
Не музика - суцільний шум,
Я в шумі щастя не почую -
зникає equilibrium...

Нюанс строкату партитуру
Перетворив на грізний стяг!
Нас не запишуть в професуру -
Дует ансамблю не досяг...

Бо доля - то примхлива річка!
У парі ти, а я сама...
Ховаю вперто своє личко,
Дзюркочу крижані слова,
Щоб ти бува не здогадався,
Як стискувалось серце ледь
Мій погляд на тобі спинявся...
З-під ніг втікала земна твердь...
Закохана в твою харизму!
Змарную поклик у душі
На кілька тактів мелодизму,
Рядочків жменю у вірші...

На БІ- етичний абордаж
Твоє узяте донкіхотство,
І все б чудово... та міраж
Невтішне видає пророцтво:

Деконцентрація думок,
Пасивність, мов холодні зливи...
Нащо нам стільки помилок?
Нащо нам мінус два щасливих?!

Нас мрії поєднав політ,
Але з чіткого розрахунку -
Ми різних прагнемо орбіт
І сфер дуального рятунку.

(2012 р.)

Сурмлять попе́реду нові́ світи!
Позаду - залишаються медалі.
Вітрила виткано! Гадаєш Ти,
Які незвідані корити далі...

Готує доля безліч перепон.
Роки - мистецтво кропіткої праці!
В житті, як в музиці, є еталон -
Стійкий макет із правил інтонацій.

У серці ж є мелодія - струна...
Прислухайся - і ти її почуєш!
Бо лиш тоді і визначиш сповна
І хто ти є, й куди, й нащо́ мандруєш.