Іноді ти із нетерпінням чекаєш натхнення,
А його, як на зло, немає.
Хоча он,за вікном у когось щире кохання,
Он,бабуся з онуком грає.

Іноді хочеш творити,жити повним життям,
А немає як та із ким.
І вже сумуєш за нестерпним тоді забуттям,
Коли була хоча б із ним.

Іноді хочеться взяти гітару і рвати струни,
Але в тебе немає слуху.
Мрієш тоді про 60ті,рок'н'ролл і хіппі комуни,
Жити так не стало б духу.

Іноді так хочеться обіймати хоча б когось,
Лиш би не подушку.
І рука тягнеться подзвонити йому,але ось,
Він вже має нову подружку.

Іноді потрібна самотність,та коли вона є-
Це лептоп,фільми і чай.
І немає кому сказати:"Шкода,що дощ ллє,
Але все ж прийду,знай".

Іноді так хочеться закохатися до нестями,
Немов за замовленням.
Щоб припинило існувати "я",з'явилося "ми",
Щоб змиритися з поневоленням.
04.06.12

Підпали сторінки тих старих щоденників,
Де ще є ваші спільні фото.
Викресли зі списку улюбленних тих письменників,
Чиї книги носила йому на роботу.

Підпали його сорочки,
Список імен для дочки
І для сина,
Спусти колеса його машини.

Підпали сторінки тих старих своїх збірників,
Де всі вірші про нього й лише йому.
Хай тираж хоч у тисячі примірників,
Підпали і нехай ніхто не питає чому.

Підпали його рушник,
Підпали і нехай все пов'язане з ним горить.
Він давно вже без тебе звик,
Підпали і забудь. Зараз. У цю мить.
26.05.12

В моей комнате нет часов,
Под их тиканье страшно спать.
Седина дедушкиных усов
Так пугает,опять и опять.

Ненавижу календари,
Дни считать-что бывает хуже?
Мы с тобою еще не цари,
Черт,да ты же опять простужен!

И простуда гласит о том,
Что опять наступила осень.
Листья под ноги нежным котом,
Вместе мы уже месяцев восемь.

И опять я считаю дни,
Время снова меня пугает.
В мире мы,все таки не одни,
Не для нас лишь оно истекает.

В моей комнате нет часов,
Выбросила календари.
Я сто лет проживу без снов,
Боже,время нам подари!
01.04.12

Осінню стала моя весна з того часу,
Як ми не рахуєм ночами зірки до ста.
На коефіцієнт закоханності поділи мою масу,
Вийде зовсім мале число-я ж до біса проста.

Наше небо затягнуте хмарами
Густими.
З того часу,як ми один для одного стали примарами,
Стали чужими.

Мій травень став зрадливим листопадом,
Коли усе закінчується,а не навпаки.
А хлопці,що ідуть за мною стали стадом,
А вулиці нашого міста тепер пастки.

09.05.12

Самим поетам рідко присвячують вірші,
Хоча насправді,хіба ми гірші?
Мабуть,бо часто закохуємося у тих,
Чий голос натхнення спрямований не до нас чи просто давно стих.

А як ви собі уявляєте поетесу закохану у поета?
Вибачаючись, дарували б один одному по сонету,
При сварках замість лайки-образливі рими.
Та вони ж були б просто святими!

А нам у людині часто потрібна не вона сама,а муза.
Шкільні роки й роки студенства-початки такого союзу,
А з часом звикаєш із тим,
Що кохаєшся у натхненні,а зовсім не з нею чи ним.
04.05.12

Наше життя-недитячої книги ілюстрації,
Не вистачає чогось і знову я у прострації.
Не вистачає чиїхось губ солоду,
Надто багато цієї весни холоду.

Зливою ллється на нас наша ж лайка,
Хтось подумки танцює на наших кістках.
Двадцять четверта вороняча зграя, чи то просто зграйка
Знову підсилює мій страх.

Буревієм нас носять наші ж гріхи,
Хтось подумки нам копає могили.
Так заворожують земні втіхи,
Що на душевність немає сили.

Цунамі заливає нас нашими ж зрадами,
Хтось подумки душить нас.
Винні у всьому ми і ніякими розрадами
Вже не відмінемо надану псу команду "Фас".
25.04.12

Шкода,що у пам'яті немає клавіш,
Що не можна натиснути "delete"
Або зберегти як.
Шкода,що пам'ять не макінтош,
В ній міститься мало не увесь світ,
Але ніхто не пам'ятає своє перше "так".
Шкода,що пам'ять/думки не можливо вимкнути,
Аби не згадувати всі свої невірні дії,
Не думати, за що б з докором подивилась мати
Й в той самий час не вигадувать зайві мрії.
Люди забувають дні народження друзів,найважливіші дати.
Забувають,що мали дитину з садочку забрати,
А іноді навіть яку.
Зате пам'ятають дурні пісні і свій перший запис у плюрку.

Потрібно інколи перезавантажувати пам'ять,
Потрібно все ж таки знайти клятий той "delete".
Аби не згадувать людей,які тебе ні в що давно не ставлять,
Інакше там колись збереться цілий світ.
14.04.12

Комусь пятнадцять,а комусь сорок чотири,
І хтось прорвався,хтось на мілині.
Когось давно надії з головою вкрили,
А хтось своїм же мріям сам промовив : "Ні"

І не важлива стать твоя,
На колір оченят твоїх,по щирості,усі плювали.
Зате важливим є бажання й твоя доля,
Можливість утікать,поки не вполювали.

Ти досягнеш свого,хоча й не зразу,
Бо шанси рівні будуть і були.
Поставиш ти на місце кожную заразу,
Яка хоч раз промовила : "Цього не зможеш ти".

Хтось йде по трупам,
Хтось пропускає кожного перед собою.
Та згідно давнім постулатам,
І перемога теж чергується з журбою.

Народжений перемагати,
Також не рідко програє.
Ти можеш рік підпилювати грати,
Але ніколи не рахуй ще не зароблені у/є.
12.04.12

Шах і мат.
Ви програли заочну війну.
Це був фініш-не старт,
О,ні,дякую,та на поле бою я не піду.
-
Вас офіційно у дурні пошито,
Хотілось кохання?От вам,тримайте розбите корито!
Можете хоч щодня біля нього сидіти,
Поки навколо не виростуть чорні квіти.
-
Шах і мат.
Ви програли заочну війну.
Ваші почуття оцінені в ноль карат,
Обіцяю,так буде не кожну весну.
29.03.12

Моє дно-земля,
Твоє дно-500 метрів під водою.
До неба рвуся я,
А ти об стелю б'єшся головою.

Мій дах-космос,
Твій дах-500 метрів над землею.
І навіть звідти ти волаєш : "SOS",
А я тихенько пишу епопею.

Моє серце-моя мрія,
Твоє серце-апарат,що качає кров.
І поки я розправляю крила,
У тебе є ще час щоб наламати дров.
21.03.12

і серед тисяч пар очей навколо,
твої зелені-моє все.
твій голос у моїх думках співає соло
для мене ти нічого і усе.

і серед тисяч слів навколо,
наймилозвучніше-твоє: "Привіт".
наші відносини-лиш замкнутеє коло,
для мене ти нічого й цілий світ.
12.03.12

Я переможена,
Ти розбив мене із тією ж легкістю,що розклав намет.
Серед нічного неба : ти,я і наш тет-а-тет.

І я переможена,
Ти стер усі почуття з тією ж легкістю,що й натиснув "delete".
Серед зимового озера під нами уже тріскає лід.

І я переможена!

Але хіба не програв і ти?
Хіба ти у захваті від того відчуття самоти?

27.02.12

він милий хлопчик з електрогітарою,
а дівчатка його атакують,немов монгольською навалою.
він для цього не робить нічого,але хриплий його голосок
автоматично скидає їх всіх від смерті на волосок.

а мені цікаво,як танцює удома на самоті він,
перед дзеркалом під Queen,
а може Нірвану,
хоча ні, їхні пісні він співає,напевно,приймаючи ванну.

мені просто цікаво,а вони далі думають думи,
поки милий хлопчина на сцені продовжує рвати гітарні струни.
так само як рве їхні почуття,
нічого не роблячи,він ненароком зламав іще одне дівча.

24.02.12

Стискай мене в обіймах до задухи,
Кохай мене й не відчувай жалю.
Як лиє дощ після тривалої посухи,
Так ти цілуй мене аж до болю.

Тримай мене за руку, пальці щоб сплітались,
Тримай мене і я прошу не відпусти.
Хай сотні на дорозі нам траплялись,
Мене вже точно не забудеш ти.

А я тебе тим більше не забуду,
І вічно, мабуть, буду пам'ятать,
Я у твоїх руках, мов лялька вуду,
І іншого не стану вже шукать.

Я точно знаю-я тобі потрібна,
Залежність наша спільна нас уб'є.
Куди б мене ти не покликав,знай, я згідна,
А дощ,от той після посухи, й досі ллє.
08.11.11