твої кайдани -
мої слова
а час
привертати
увагу
поетів
братів
журналістів
і лемків
бо так покохати
зумієш лиш раз

твої слова
самообман
імпровізація
сексу в
піснях
у думках
бо так покохати
зумієш лиш раз

твоя любов
за моє життя
за півцарства
дівочих мрій
й сподівань
отак
покохати
зумієш лиш раз

в емігранта кроваві сльози
щось шукає в країні мрій
сподівань
й притулку зневіри

в емігранта кроваві руки
(Йсу, не покинь!)
ади
завантажив
пів світу
на спину

в емігранта кровавий смуток
совість чиста
а вже не сила
тільки в снах
чути голос
свойого сина

час забирає тро-
феї
і свічку поставиш
не плач занад-
то просторий світ
занад-
то тісні доло-
ні долі тене-
та хіба що
стривожена
волею душа прий-
де освітить
тебе зсередини
згорблена свічка

і знов засну
на дужому плечі
тебе укравши
в тисячі жіноцтва
і медом серце
засолоджу
сховавши
у свою казну
і казку розповім
про серпень
бджоли
і твої
вуса
і знов засну
на дужому плечі

* *** *
коронація вітряків
збожеволіти
хоче кожен
шаленіє майдан –
крикуни
вдарте в гонг
оберемками
крадуть сни
коронація вітряків
замовкає
військовий марш
у підземці
не впізнають
серед вереску
благородний
і добрий жест
коронація вітряків
замість листя
листівок
спалах
вабить –
збожеволіти
хоче кожен
КОЛИНАЦІЯВІТРЯКІВ

час відкриває
тобі нову браму -
а ти не чуєш
наша любов
в жилах тече
і правда на правду
не тягне
як небо розірвана
сорочка
й молодик
у небі собі тішиться
не оглядайся -
ніч утікає
й ранок заплутався
в рогах старої кози
і стікає по пальцях
п’янким
молоком -
не оглядайся
в настояне сонцем
учора

зорями пишеш
мій портрет
... у запалі суперечок
боротьби протиріч
чи не віриш
собі
що сонячно
що вишнями
з саду
пахнеш
і місяць
півнеба затулить
моїм усміхом
а ще
вогняна жага
засміється
й цілунків
не настарчиш
коли не
допишеш
зоряно портрет

молоком зі збитого глека
розтікаюся по землі
твій подих що вріс глибоко
мені болить і кровоточить
часе
часом як у сповільненому кадрі
мовчимо вічність чекаємо слова
а зважившись щось мовити
ти стискаєш нам горло
залишається подих і
молоком зі збитого глека