Валентина Люліч (1983)
|
Я – Муза, а тому, що просто жінка.
З долонь натхнення – мов жива вода.
Рукописів я списана сторінка,
Джоконда на полотнах молода.
|
Народилася 1983 року в смт. Афанасьєво Кіровської області (Росія). Закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю юрист (м.Харків). Працює в прокуратурі Рівненської області.
Авторка книжки поезій «Світ у долонях» (2012).
Друкувалася в літературних журналах «Дніпро» (м. Київ), «Погорина» (м.Рівне), «ЛАВА» (м.Харків), в українсько-російсько-німецькому часописі «Склянка часу» (м. Канів). Дипломант Першого Міжнародного літературного конкурсу імені поета і філософа Платона Кускова, лауреат літературної премії імені Михайла Дубова.
Жінка
Я – дівчина, богиня, просто жінка.
Руки не підніми, не оскверни.
Із мене починається стежинка
Твоєї чоловічої стерні.
Я – жінка, нероздільна суть Адама,
Ребром довічно серце бережу
І спокушаю райськими плодами,
Шляхи до щастя вірністю в’яжу.
Я – Муза, а тому, що просто жінка.
З долонь натхнення – мов жива вода.
Рукописів я списана сторінка,
Джоконда на полотнах молода.
Я – Геба, я – богиня, Афродіта.
В цілунку присмак меду і життя.
В мені ростуть твої майбутні діти,
Твій янгол-охоронець також я.
Я – ніжність, пелюстки троянд осінніх,
Весняний подих, рік гірських потік.
Я – жінка, вічна суть моя в цвітінні.
У тім, що просто поряд чоловік.