Автори /
Валентина Люліч (1983)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Жінка
•
Самотність
•
Всі коливання, всі вібрації
•
У пам’яті простим графітом
•
Уже не літо
•
Підійду, зупинюсь у вікні
•
Сиділи поруч у мовчанні
•
Сьогодні залишуся у тобі
•
Щемлива мить в мені щемить
•
Переосінь
•
Ішли, палало листя осінню
•
П’ємо сонце безумно, п’янко
•
Ти із мене писав портрети
•
Коли зіллються наші два лібідо
•
Пелюсткою троянди на вустах
•
За мене плаче дощ
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я – дівчина, богиня, просто жінка.
Руки не підніми, не оскверни.
Руки не підніми, не оскверни.
Нікого поруч, порожньо у мислях,
Самотність та німа самодостатність.
Самотність та німа самодостатність.
Всі коливання, всі вібрації
З простої думки починаються.
З простої думки починаються.
У пам’яті простим графітом
Малюю запах твого літа –
Малюю запах твого літа –
Уже не літо
Й не осінь темна.
Й не осінь темна.
Підійду, зупинюсь у вікні,
Де я з вулиці – мов на екрані.
Де я з вулиці – мов на екрані.
Сиділи поруч у мовчанні.
Вона писала, він писав.
Вона писала, він писав.
Сьогодні залишуся у тобі,
В тобі засну й піти вже не зумію.
В тобі засну й піти вже не зумію.
Щемлива мить в мені щемить
І виливається з-за краю.
І виливається з-за краю.
І у житті буває так:
Ніхто нічого вже не просить.
Ніхто нічого вже не просить.
Ішли, палало листя осінню,
Горіло й серце в цім вогні.
Горіло й серце в цім вогні.
П’ємо сонце безумно, п’янко,
Як солодке «Мартіні б’янко».
Як солодке «Мартіні б’янко».
Ти із мене писав портрети,
Зупиняючи час життя.
Зупиняючи час життя.
Коли зіллються наші два лібідо
У серці безіменного вулкану,
У серці безіменного вулкану,
Пелюсткою троянди на вустах
Твої вуста зупинять цілу вічність.
Твої вуста зупинять цілу вічність.
За мене плаче дощ, тому нехай.
Я щиро вдячна за відверті сльози.
Я щиро вдячна за відверті сльози.