Неспівзвучності мрій... Дисонанси думок...
Знову внутрішній світ пустотою промок!
І від того, що зараз мені все не так,
Назавжди обірвався наївний ривок...

Дисонанси думок... Неспівзвучності мрій...
Мов душа не моя! Ну,.. і Всесвіт не мій!..
Неприємно... Бо надто гірке вже на смак
Це життя серед краху безглуздих затій...
14 липня, 2012р.

Приміряю цей, мною недавно ще куплений, світ…
Він старезний, в дірках… Мов народжений для секонд-хенду!
Я по нього ішла тисячами занудних століть,
Щоб узяти у предків у довгострокову оренду…

Ось нарешті він мій! Я по ньому очима пряду,
Доторкаюсь руками, милуюся запахом світу…
Він тепер мій господар і, мабуть, надовго мій друг!
Вірю я, вірить він: я його не могла не купити!..
29 червня, 2012р.

Я п’ю з піали вже холодний день –
Дві ложки цукру, скибочка лимону…
А сонце спить на лавці на пероні,
Воно собі експрес вечірній жде…

І знов тихенький черговий ковток –
Смакую день із запахом меліси…
А місяць скоро на вербу залізе.
В експрес нічний я дам йому квиток.

Як жаль, що день залишився на дні,
Хапаю ті останні аромати…
А зорям в піжмурки набридло гратись!..
Експрес… Квиток один… Квиток мені…
5 січня, 2012р.

Там, де горизонт розлігся збоку,
Сонцем вже натертий аж до блиску,
Хтось, сипнувши з диких іскор блиски,
Підпалив повітря ненароком...

А воно, продощене добряче,
Почало лиш апатично тліти...
І чогось злякався, певно, вітер -
Оніміло все навкруг!.. І наче

Задихнеться літо за хвилину
Цим повітрям - підгорілим скраю!..
Ротом спрагло й немічно хапає
Клапті кисню із акцентом дивним...
5 червня, 2012р.

Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане.
Між зеленої мрійної повені
Грало сяйвом, рубіном залите.

Нахиляло голівку за цвітом,
І дитячим дивилося поглядом.
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане

І схотілося літечку бігти
Невтямки, поміж маків закоханих.
Та й позичило барви непрохано -
Серед поля, між трав-малахіту,
Зашарілося маками літо...
25 червня, 2011р.

Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.
Без жалю в серці зачерствілі люди
Не бачать власно створених проблем.

Поети вже не створять од, поем,
Бо хто ж писать про мертві стійла буде?
Пригноблені бетонним тягарем
Не дихають міста на повні груди.

Зелені парки «грають із вогнем»,
Їх можуть «вбити», не змигнувши оком…
Тоді впадуть міста, мов ненароком,
У серці із розбитим ліхтарем,
Пригноблені бетонним тягарем.
22 травня, 2011р.

Розплелися вітри, повтікали зі смажених днів,
І земля зашкварчала під сонячним "ніжним" промінням...
І навіщо, спитати б, бойкот влаштували мені???
Де шукати, скажіть, і у кого шукати спасіння???

Так єхидно сміється "світило", роззявивши рот,
Тільки сліплять мене золоті його вставлені зуби...
Ну навіщо мені влаштували той підлий бойкот???
І за що ж мене вітер-втікач так жагучо... не любить???
14 червня, 2012р.

Закреслюю дні до початку нового літа
Останні малюю вже хрестики... А тоді...
Сезон божевілля вважатиметься відкритим,
І нікому більше в будинках тісних сидіть!..

Нам промені сонця безладно б лиш рахувати,
Всміхаючись небу за скельцями окуляр,
У парках - ковток за ковтком пити свіжу "Фанту",
Радіти морозиву, ніби якесь маля!..

О, нам би все місто звабляти в нестримну спеку,
В'єтнамками стоптуючи береги морів!
Сміятись, співати, щоб чути було далеко!
Вночі - на даху, між гуртів голосних котів...

Улітку ловити дах свій?!? Зовсім безнадійно...
Нам краще без дозволу стрибнути у фонтан!
А ввечері впасти на стіг запашного сіна...
Нам літа відчути парфум би у ці літа!!!...
16 травня, 2012р.

Тримаю міцно ніжну, теплу руку,
Але й не мрію… Прийде час іти!..
Не розлюблю! Причина для розлуки –
То юності небачені світи…

Не розгублю, дитинство карооке,
Між кроками юнацькими тебе..
На безтурботність виллється неспокій –
І нащо вже те небо голубе???

І нащо вже про солодощі мрії?
І нащо вже ті іграшки мені?..
Бо в юності мене вже не зігріють
Твої долоні – тепло-неземні…
18 квітня, 2012р.

Досліджую кутки свого я дому,
Шпаринки в вікнах, сонцю знов зраділих.
Мені так нудно, бо сиджу без діла!
На подушках доводжу аксіоми...

Це нонсенс! По-англійськи муза знову
Втекла кудись! Тепер її шукаю!
А між шуканням забавляюсь чаєм,
Застрягши вкотре у пустих розмовах.
18 лютого, 2012р.