В дитинстві
у хлопчика
був кастет,
окуляри з товстими лінзами.
А за два квартали -
височів мінарет,
І правовірні невірних різали.
Батько його -
працював у забої,
періодично в запої входив.
Щедро на витрати давав кишенькові
купонокарбованців сотні.

Мріяв зібрати колекцію нецке,
не чув про колекторів і приставів.
На уроці сказав, що Стус -
донецький...
Після школи його відпиздили.
На своєму "Орльонку" зі звареною рамою
штурмував терикони в наплечнику.
Посміхався, читаючи, що десь є
вулкани
вищі
і небезпечніші.

Він давно подорослішав.
В одному з вузів
отримав диплом менеджера.
Квартиру в столиці знімає з друзями,
гуглить Кійосакі - не Селінджера.
Іноді на кухні, п'ючи самогонку,
згадує мрії побляклі.
Він їм - не зрадив.

Його "Орльонку"
розмаху крил забракло.
Вересень, 2014.

В календарях фільтруються дні по роках і датах.
Годі у них шукати відбитки наших бесід.
Твій черговий здивується: "Дівчинко, ти - крилата?!"
А як же було безкрилому жити у Піднебесній?

А як же було без сорому тілом торкатись тіла?
А потім втішатись з Біблії: "Бог наказав - плодіться!"
Дарована мною зіронька в долоньці твоїй зітліла,
Із Мудрих ніхто не вигадав лишити в стіні ворітця.

І нарізно ми пізнаватимем смак екзотичних фруктів.
Лиш інколи щось штовхатиме в минуле, у вже забуте.
Не треба вертіти шиєю: вертатися - це не круто,
Хоча ні тоді, ні після крутим я не був, по суті.
2012

Ти у шафці ховаєш омелу, кота й помело.
Знай: пророки у нашому місті були чорнороті.
Власне, нашим це місто зробитись ніяк не могло
Та й не стало... втомилось... відклало на потім.

Скільки їх перейшло - тих, що вміли кадить фіміам.
І не в змозі були заповняти порожнє, просторе.
А моя еталонна блукала собі по світах.
...Пам'ятаєш: на пальцях моїх особливі узори...

Вже дорослому дяді ніхто не наллє молока.
А роки за роками... уміє життя постібаться.
Розпливається фотка твого... так, твого... малюка:
В мене теж є така... чорнобіла і старша на двадцять.
2012

Лимон, білий слон і Бенгалі...
З баньяну не видно Паміру.
Ти, Мауглі, зрікся регалій
І більше не прийде Багіра.

Жуй бетель і слухай пульсари.
Будь босим і слухайся звірів.
Вона - у шовковому сарі,
Ти - з касти дешевих факірів.

І знаєш - не треба обурень.
Повстання придушать солдати.
Ти маєш Шер-Ханову шкуру,
Тож можеш вважатись багатим.

Сади біля хати горішник,
Закутуйся в шкуру від мряки,
Молися великому Вішні,
Жуй бетель і більше не плакай.


2005

Тиша впаде посіріла: ляп.
Візьме тебе Сивіла до лап.
Буде навколо тепло: подих пустель.
Ти не вернешся з пекла: ти не Еней.

Схочеш сказати: "Здраствуй" - не пролуна.
Інші тобі позаздрять: ти - сатана.
Тиша впаде похмура в смог.
Кажете, той придурок - Бог?

Знаєте, той нікчема - Брут.
Він мене скинув з Едему в бруд.
Тиша вдарила в днище, ніби ключі.
Хто з нас тепер найвищий? - кричи не кричи?

Хто з нас тепер насподі? Минув переляк.
Можеш скільки завгодно вдавать короля.
Тиша ввійде безвуста до вух.
Ти не зіграєш Прокруста: я - Дух.
2006

Не виманюй коштовних оздоб,
А вимолюй кредит на проїзд.
Починається новий потоп –
Це, кохана, тобі не круїз.

Буде тісно в каюті моїй.
І сусіди – ще той контингент.
На Землі, невимовно брудній,
Чистота – нереальний момент.

Сунуть хмари. Стою і палю.
Дим гіркий і думки – не сироп.
Знову бачив я постать твою
Між матроських закаляних роб.

Збудувати б свого корабля
І під дощ підставляти лице.
Ти, кохана, звичайна джаляб,
Ще й постійно підкреслюєш це.
2 лютого, 2011 р.

Блакитний янгол брудних свічад
І з ялівцевим смаком у роті.
Був іммігрантом з країни Чад,
Служив зі мною – в сусідній роті.

В нічному місті кипіла злість,
На всіх ліхтарнях висіли трупи.
І він нікому не розповість,
Чиї по смерті тривожив губи.

Роки лягають – тягар тяжкий.
Собачі очі, права пташині.
Він відбирає в бомжів пляшки
І за цигарку танцює шиммі.
30 січня, 2011 р.

Ти приїхала вчора чомусь із Вітебська.
Білорусь на тебе справила враження.
Я в Житомирі п’ю каву по- віденськи,
Я в Житомирі їв каштани смажені.

Захоплення в тебе сягає істерики.
Не спіши по вухах мов обухом ти.
В центрі міста я знаю десяток сквериків,
Де вночі так приємно палити й слухати.

В тебе звичка погана – напхавшись ліками,
Соціальні формули вважать недоречними.
Я ж бо навіть в житті не умію ліктями –
Як в трамваї комфорт тобі забезпечити?

Хтось працює підкреслено – треба тло йому,
Щоб на фоні убогому здатися гожим.
Пропозицію маю – давай постоїмо.
Скільки, справді, можна – з пустого в порожнє.
17 жовтня, 2010 р.

Не чіпляйся за ілюзію,
Не влаштовуй демонстрації.
Те, що сталось, – секс між друзями.
Епізод – не кульмінація.
Про які стосунки мовиться?
В тебе доля – темна вулиця.
Скороспіла, як шовковиця.
Хто з землі не погидується?
1 січня, 2011 р.

Ми запізнались у збірні приватній – не на розкладинці.
Між інкунабул – зі свіжістю форми ти. Але ж
Цінність твоя, в основному, – у суперобкладинці.
Літературною ж вартістю – геть не вражаєш.

Зрештою, це не недолік – ціна за походження.
Маєш коріння ще у міфології грецькій.
Звикла з народження ти до тонкого обходження.
Коло твоє – то бомонд науково-мистецький.

Але зима відзначалась морозом і кризою.
Тож опинилася ти у публічних палатах.
Там не зважали на те, що була нерозрізана –
Слинили пучки і брались тебе читати.
25 грудня, 2010 р.

Кокетуючи, граєш станом,
Ігноруєш мої пориви.
Я для тебе кентавром стану,
Прудконогим і буйногривим.
Тільки смеркне – втечеш із хати,
Підставлятимеш губи й груди.
Ти не зможеш мене кохати –
Тим сильніше любити будеш.

Не впускай до душі тривоги,
Не захмарюй свого обличчя.
Перед нами – усі дороги,
У запасі в нас – ціла вічність.
Покажу тобі ліс і плавні,
Розкажу про життя і мрію.
Помолімось богам прадавнім,
Бо сучасні – не зрозуміють.

Будеш пильно дивитись в очі,
Стукіт серця недбало спиниш.
І, можливо, якщо захочеш,
Приростеш до моєї спини.
4 лютого, 2011 р.

Приходить час – скипає тихий люд.
Летять грудки у бронзові погруддя.
А ти – не аутсайдер серед Юд
І рівний серед Каїнів і Брутів.

Не продешев – торгуйсь за кожен цент,
Використовуй підлість і харизму.
До геніально виписаних сцен
Додай фальшивих нот – для реалізму.

Приховуй жовч, над силу – а люби.
Зі спільних казанів посьорбай каші.
І будеш ти кумиром для юрби,
Яка скидає ідолів вчорашніх.
3 лютого, 2011 р.

Твоя поступливість була екзаменом –
Підступні бісики в очах горіли.
Лист не прочитано, печать не зламано.
Я – білий.

Аудиторія чека сенсації,
Бо фільм занудливий і без попкорну.
Оголосити пацифікацію?
Я – чорний.

Але в динаміці зникають описи.
Через інфляцію – в ціні не ліри.
Костюм з краваткою, робота в офісі.
Я – сірий.
28 січня, 2011 р

Захололий у кухлі чай,
Хтось пиріг надкусив – не з’їв.
Ти з походу мене стрічай,
Як стрічали колись князів.
Бутерброда мені зроби.
Я втомився тримати меч.
Сік я голови, як гриби.
Більше джему, і не переч.

Брав Тулузу я і Діжон.
Так, трофейне привіз вино.
Ти у мене – найкраща з жон,
А дружина моя – лайно.
Не хотіла іти на штурм…
Ти шкарпетки мені сплела?
Я оглух від звитяг і сурм.
Я втомився, моя мала.

Наша доня говорить вже.
Так, багато було утрат.
Як там мама твоя живе?
Їхній конунг мені не брат!
Перемир’я… а далі – знов…
На війні – як уже війні.
Наш собака, як я зайшов,
Не впізнав мене. Зовсім ні.
30 січня, 2011 р.

А гавань пропахла ніяк не пригодами – гноєм.
Це зараз ще берег, а там, в океані – лиш румби.
Нащадок шляхетного роду блакитної крові
Узяв собі в голову випливти разом з Колумбом.

Із міста дитинства, де кожен – лихвар і негідник,
Невдахи – у море, вельможні – щороку на води.
Твоя каравела нагадує жінку вагітну –
Хто прийме пологи, якщо у дорозі народить?

Чого ти пливтимеш услід божевільному діду,
Що вигадав велосипед про дорогу до Індій?
Схотілося адреналіну? – сходи на кориду.
Увагу зверни на вродливе лице донни Іньї.

Поміж серенад і сієсти ставай чоловіком.
Бо море підступне – воно не змужніє, а змучить.
Забудь про химери – бо каятись будеш довіку.
Не йди за Колумбом, лишайся удома, Веспуччі.
26.12.2010

Ти кричала до мене з газетних шпальт.
Я у космос літав і лягав під потяг.
Куртизанки потроху втрачали шарм,
Стриптизерки повільно скидали одяг.

Твій портрет не змінився, а поміж тим
Руйнувалися гори, росли атоли.
Прибалтійський прибій викидав бурштин
І молився на рани Христа католик.

А насуплений турок смоктав кальян,
Ворожив неквапливо на гущі з кави.
Серед сотень розлучень наш мезальянс
Міг би стати красивим, та був кривавим.

І покара спускалася на обох
За нездатність до пошуку компромісу.
Не пиши апеляцій – терплячий Бог
Врешті втратить терпець і пошле до біса.
16 грудня 2010 р.

Переказано всім привіти,
Покуштовано всі напої.
Я купив би для тебе квіти,
Але в мене квиток на поїзд.
Наші кроки мережать місто
І ґвалтують цнотливу тишу.
Притуляйся до мене тісно –
Я, можливо, грішить облишу.

Нашу пам’ять пообгризали,
Юність вкрали Базари й Крути.
Від Московської до вокзалу
Я ще можу з тобою бути.
Ти ж читала колись Прохаська?
Не тупи і збагни наступне:
Кава віденська з тортом «Празьким» -
Вся Європа, що нам доступна.
28 січня, 2011 р

Ці уповання і почесті,
Культові, блядь, споруди.
Богові іноді хочеться
Впасти комусь на груди.
Дійсність виблискує лаково.
Пафос – патока – верне.
Ні з ким йому побалакати
Щиро, а то й відверто.

Ні з ким ввімкнути касетника,
Здибатись на бульварі.
Ти ж половинки поєднував –
Навіть тварюки в парі.
Ходиш понурим самітником
Осточортілим раєм.
В світі потрібно змінити щось.
Глини уже немає.
5 лютого, 2011 р.

Літнім містом блукав лукавий
(І в лукавих буває лихо).
Він просив дрібняки на каву,
А отримував – на горіхи.
Спочивали на лаврах й лавах
І закохані, і самотні.
Теплим містом ходив лукавий,
Приховавши в очах безодню.

І йому не хотілось сміху,
І на ньому – подертий одяг.
Грішні душі – єдина втіха –
Табунами навколо ходять.
Кинуть в річку і скажуть: «Плавай»
Чи згинайся у орігамі…
Темним містом блудив лукавий –
Над чужими зітхав гріхами.
2011

А точок дотику не більшає,
Ми не складаємося пазлами.
У кожного – свій власний біль ще є,
Незаліковано-заразливий.
Ти надскладною партитурою
На мене дивишся поблажливо.
А я вдаю, що в пень обкурений,
Тому важливого не скажемо.

І в принципі, ми задоволені
Невизначеністю у статусах.
Оточуючі – стадо оленів.
Від них порад – не дочекатися.
Самотнім флюгером виблискую,
Як партизан в чужому з’єднанні.
Ти не стаєш для мене близькою,
Ми паралельні, а не з’єднані.
2011