Опис: Коли нам сумно і тривожно.
В хвилини горя й час журби.
Тебе ми згадуємо боже
І щиро просимо: «Прости».
Лише тоді ми обіцяєм -
Тобі молитись кожну мить.
Вклоняєм голову й благаєм.
Бо лиш Отець усіх простить.
І ти єдиний не відступиш.
І зрозумієш до кінця.
Не відрічешся й не забудеш
Своє не вдячнеє дитя.
******
Хіба я можу рівноцінне
Тобі на взаєм Боже дати.
За всі дари твої безцінні -
Хіба любити обіцяти.
Хіба від ранку до зорі
Тобі подяку промовляти.
За мить п’янку на цій Землі,
Хіба, що віру проявляти.
Хіба від серця для душі
У тебе прощення благати.
Та від диявола плющів -
Хіба мене оберігати.
Хіба, що тінь Твою святу
У кожній миті впізнавати.
Та від народження до сну
Лиш Твоє вчення визнавати.
*******
Ти проведи мене за руку
По перетоптаних дорогах.
Чи освіти, чи ехом звуку,
По тих шляхах геть не пологих.
Хоча би напрямок, вказівку,
Хоча би натяк на погожість.
Мою облегшивши мандрівку,
Мою пробачити негожість.
А може я найбільше вірю
І найправдивіше у тебе,
Що разу, борячись зі звіром
У дисбалансі тверді й неба.
Пробач й прости, не ображайся.
Пролий на серденько надію.
Тебе чекаю, повертайся
І сили дай на нову мрію.

****
Тобі я дякую всевишній,
Що кожну мить зі мною є.
В час горя поряд й в час потішний
Про тебе думка повстає.
Бо я у розумі самотній,
Твоїх проекцій перелив.
Життєвий шлях мій незворотній
Ти випадково проявив.
Й нехай тебе не осягнути.
Для інших, теж я недогін.
Я вдячний є, що є почутий.
Хоча б тобою – серця дзвін.
Я одинак в своїй облозі.
Блукаю десь поміж вогнів.
Шукаю спокою в неврозі,
Який тече поміж рядків.
Обрамлю ранок новим кроком,
Що визначає – ще живу.
Хоч не прокинувся пророком,
Але і пекла не прийму.
Я не нейтраль – я твоє вчення,
Я твій відбиток на Землі.
Чомусь шукаючий прощення
Я випадковий збіг молекул.
Чи прорахунок може твій.
Існую тут, а Ти там зверху.
Мені готуєш новий бій.
А, що ця гра завжди без правил -
Тебе хвилює менш за все.
Собі на руку так обставив
Чомусь ховаючи лице.
І нам здається, що покинув
Віддавши випадку узда.
Чи може гнів тебе поглинув
За своє грішнеє дитя.
Так. Ми вчимося з помилками,
Бо ми напів лише боги.
Закон порушуєм місцями
І вод моральних береги.
Та ти пробач та повернися,
Відкрийся розуму очам.
У скрути час не відвернися,
Зламавши голови мечам.