Автори /
Володимир Галич (2012)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Магия чисел
•
На одном дыхании
•
Доля
•
Коріння
•
Ніч без світанку
•
Пята колона на Олімпі
•
Тіні 37 – ого року
•
Читая Ахматову
•
Страх потерять
•
Нанолюбовь
•
***
•
Візерунки життя
•
У пошуку
•
Очікування змін
•
Настроение
•
Купаясь в счастье
•
Ключи от счастья
•
В погоне за счастьем
•
Пустота
•
Час кохати
•
Дыхание вечности
•
Твои руки, как ветер
•
Создавая вечное
•
Зарубки Вселенной
•
Ліс
•
Нема і не буде…
•
Цей дивовижний світ
•
Отдых
•
В некотором царстве...
•
Жить по полной
•
Замок
•
Отдых на Мальдивах
•
Паутина любви
•
Миром бродит Любовь
•
Слившиеся миры
•
Світ наших мрій
•
Помилка
•
***
•
Зрелость
•
***
•
***
•
Я касаюсь губами воды
•
Высшая проба на первозданном
•
Изумрудная нежность
•
Зарано
•
Коріння
•
***
•
Сказка
•
***
•
***
•
***
•
Я і ти
•
Он сказал: «Поехали!»
•
Сорок семь
•
***
Есть в Донбассе особое место
•
Не исчезай
•
Спіраль
•
Краски детства
•
Хитросплітіння долі
•
***
•
***
•
Синий цвет
•
Момент истины
•
Всьому свій час
•
Очікування
•
***
•
Не так, как все
•
Вкрадений час
•
***
•
***
•
Вирок
•
Про дурнів
•
Ти – все
•
Волшебная лампа Аладдина
•
Сила безмолвия
•
Одиночество
•
Серый мир
•
Візерунки нашої долі
•
***
•
О нас
•
***
•
***
•
Краски возраста
•
Ключи от счастья
•
Грани любви
•
Что такое Любовь?
Что такое Любовь?..
•
***
•
Символ України
•
Відчуття тебе
•
…не поле перейти
•
***
•
Сладкий плен
•
***
•
***
•
В сподіванні добра
•
Дежавю
•
Белизна запоздалой зимы
•
Відмінності, як благо
•
Подражая Данте
•
Пісенька бобрів
•
Душа напоказ
•
Візерунки підсвідомості
•
Акценты времени
•
Удобное рабство
•
Русь изначальная
•
***
•
***
•
Параллели
•
Встреча друзей
•
О правде
•
Таємниці свідомості
•
Граблі
•
Ліс
•
2500 років опісля
•
Паралелі
•
Як тебе не любити?
•
Дорогами Всесвіту
•
Айналайн (Читаючи Олжаса Сулейменова)
•
Початок
•
Пам’яті Svetlay
•
Наодинці з вічністю
•
Оберіг
•
Читаючи Хорхе Борхеса
•
Надпись на лбу
•
Краски осени
•
Хвилі пам'яті
•
Думая сердцем
•
Вроде еще не весна
•
Осінні мотиви
•
***
•
В пустоту
•
Конопля
•
Українська менора
•
Фата-моргана
•
Справжнє
•
Кольори
•
Світле майбуття
•
Осень
•
Мразь
•
Тоска
•
***
•
Капель
•
***
Тук-тук, тук-тук –
•
Очікування
•
***
•
Нерозривна єдність
•
Біль
•
Сила слова
•
Передчуття
•
Смуток
•
***
•
Кольори літа
•
Понад усе
•
Тіні минулого
•
Глибини підсвідомості
•
Бездоріжжя
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Давно, в седые времена… когда-то,
Мой предок научился все считать:
Мой предок научился все считать:
Мы уйдем, бросив сказку другим,
Тем, кто может еще удивляться.
Тем, кто может еще удивляться.
Пошматоване літо
Та пожовкла трава –
Та пожовкла трава –
Я бачу батька посивілі скроні…
Всього два класи – ось і вся наука.
Всього два класи – ось і вся наука.
Згасає день у вічній круговерті,
Ніч поглинає, зрівнює в правах:
Ніч поглинає, зрівнює в правах:
Усе убоге лізе на екрани,
А шароварами заїздили величне.
А шароварами заїздили величне.
Корупція… Уражені всі сфери.
Лунають заклики: «Ату, ату їх! Фас!»
Лунають заклики: «Ату, ату їх! Фас!»
Влюблен он сильно, впрочем, и она,
Пылает в нем костер, она сгорает.
Пылает в нем костер, она сгорает.
Я боюсь потерять тебя,
Оторваться, расстаться, любя.
Оторваться, расстаться, любя.
Удар, еще удар. Рабами вскоре схваченный,
Раздетый догола, привязан к алтарю.
Раздетый догола, привязан к алтарю.
Тем, кто знал тогда,
что за этим стояло,
что за этим стояло,
Світ весь в сплетінні… разом несумісне.
Він все вміщає – радісне й печальне…
Він все вміщає – радісне й печальне…
Цей світ фантастичний, чи може реальний?
Ось Місяць незвичний, якийсь ідеальний.
Ось Місяць незвичний, якийсь ідеальний.
Дивлюся на небо. Яка неосяжність,
Частина буття, глибина, нескінченність!
Частина буття, глибина, нескінченність!
Не выставляйте радость напоказ –
Мир наградит вас болью, усредняя…
Мир наградит вас болью, усредняя…
Дышу сейчас я ожиданьем встречи –
Ведь не бывает радости в избытке.
Ведь не бывает радости в избытке.
Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
Возможно чистотою нерастраченной...
Возможно чистотою нерастраченной...
Поток – об этом столько пишут,
Но лишь тогда осознаешь сполна,
Но лишь тогда осознаешь сполна,
Ночь... Луна не видна... Темнота
В сердце острые когти вонзает.
В сердце острые когти вонзает.
Для тебе, мій коханий, я зібрала
В садочку біля хати полуниці.
В садочку біля хати полуниці.
Кавказ, речушка Бзыбь, близ Алахадзе.
Сияют горы изумрудной чистотой.
Сияют горы изумрудной чистотой.
Ты чувствуешь, как нежный ветерок,
Слегка коснувшись, взбудоражил душу,
Слегка коснувшись, взбудоражил душу,
Великий мастер Пабло Пикассо,
Европы привередливой кумир,
Европы привередливой кумир,
Словно сказочно добрый кудесник,
К небу тянется нежный подснежник.
К небу тянется нежный подснежник.
Вже прохолодо… Гулом невеселим
Сумує у листві бджолиний рій,
Сумує у листві бджолиний рій,
Хочеться дива…
Правда – брехлива,
Правда – брехлива,
По кімнатам – буревій –
Це прокинувся Матвій.
Це прокинувся Матвій.
Лениво плещется о берег море,
Ушла в воспоминания разлука.
Ушла в воспоминания разлука.
Наш потешный царь Матвей
За столом собрал людей.
За столом собрал людей.
Вновь боль и пустота непонимания.
Я задыхаюсь… будто бы в болоте.
Я задыхаюсь… будто бы в болоте.
Гряда из изумрудных скал сияет,
А дальше замок… Башня-полусфера.
А дальше замок… Башня-полусфера.
И снова лето – суета, жара.
Жизнь как-то вяло… отпуск, перспективы.
Жизнь как-то вяло… отпуск, перспективы.
Я не люблю, когда мне лгут
С надрывом, ласково и нежно,
С надрывом, ласково и нежно,
Где-то грусть и тоска накатили,
Где-то стало все ясно без слов,
Где-то стало все ясно без слов,
Слов не нужно: и так много сказано.
Мы, обнявшись, тихонько лежим.
Мы, обнявшись, тихонько лежим.
Світ наших прагнень, неосяжних мрій,
Він поряд з нами – бажаний, уявний…
Він поряд з нами – бажаний, уявний…
Жили колись на світі динозаври –
Перетворились в звичайнісіньких курей.
Перетворились в звичайнісіньких курей.
Мне в прошлом ты ни разу не встречалась,
Но в памяти моей стираешь всех,
Но в памяти моей стираешь всех,
Прекрасному, проросшему цветочку
Осталось посиять, порадовать, уйти,
Осталось посиять, порадовать, уйти,
Ти мрія у засніженім вікні,
До тебе лине серце уві сні.
До тебе лине серце уві сні.
Свята молитва лине божим світом.
Є результат, досягнута мета:
Є результат, досягнута мета:
Строки льются – легко на душе:
Я слагаю стихи о тебе.
Я слагаю стихи о тебе.
Маленький сиреневый цветочек,
Вылезший из матушки-земли
Вылезший из матушки-земли
Грусть печалью прошлась по душе,
Ледяная притронулась свежесть.
Ледяная притронулась свежесть.
Хіба ви – люди? Ви – ніхто!
Де – честь, непримиримість, гідність?
Де – честь, непримиримість, гідність?
Я бачу батька посивілі скроні…
Всього два класи – ось і вся наука.
Всього два класи – ось і вся наука.
Мені дуже самотньо без тебе.
Обігрій міліардом зірок.
Обігрій міліардом зірок.
Наш дом в лесу, среди сосны и дуба,
На стенах тихо пляшут огоньки
На стенах тихо пляшут огоньки
Энергетика слов
Достает до основ,
Достает до основ,
Чувства зреломолодые,
Наши помыслы цветные.
Наши помыслы цветные.
У Всесвіті всьому знайдеться пара:
Брехня для правди, злоба для добра.
Брехня для правди, злоба для добра.
Кохання – це злиття душ,
Постійне відчуття одне одного,
Постійне відчуття одне одного,
А память стирает расклады…
Земля, красота, звуки, трели.
Земля, красота, звуки, трели.
Я – «Кучер» «Гвардейцу»: «Ну, как там у вас?»
И замер весь КИК, хоть эмоций – в достатке.
И замер весь КИК, хоть эмоций – в достатке.
Есть в Донбассе особое место
Я привык, что ты всегда есть,
Не исчезай.
Не исчезай.
Базікають про вибори, народ –
На дурість бидла виросла ціна.
На дурість бидла виросла ціна.
Я помню детство в утренних туманах,
Что стелятся привольно над рекой.
Что стелятся привольно над рекой.
Жінки бувають різні:
Холодні й надто ніжні,
Холодні й надто ніжні,
Бути таким, як усі?
Щось важко дихати...
Щось важко дихати...
Через таїнство ночі безкрає,
Через простір і час на човні
Через простір і час на човні
О, этот дивный синий, синий цвет
В тумане плотном сказочно искрится.
В тумане плотном сказочно искрится.
Мрачные лица, тоскливые взгляды.
Ведь проще простого – возьми улыбнись.
Ведь проще простого – возьми улыбнись.
Коли у нас таке було,
Щоб з глузду з’їхало село?
Щоб з глузду з’їхало село?
Ти втомилася від метушні,
Неосяжного холоду безнадії…
Неосяжного холоду безнадії…
Глаза закрою, так порой видней,
И сразу сон, кошмарный, как проказа:
И сразу сон, кошмарный, как проказа:
Рожденные ранней весной,
Когда цветы появляются,
Когда цветы появляются,
Вкрадений час – не прожите життя,
Відсутність здобутків... пустоти, тертя.
Відсутність здобутків... пустоти, тертя.
Ночь и рассвет – оранжевое с темным,
Ведь друг без друга им никак нельзя.
Ведь друг без друга им никак нельзя.
Торжество: победителя славят.
В куче все: благородство, порок.
В куче все: благородство, порок.
Хто скаже слово гостре, як стріла,
Про землю, що не квітне, ледь жевріє,
Про землю, що не квітне, ледь жевріє,
Ця дивовижна безкінечність –
Загадка нашого буття…
Загадка нашого буття…
Мне когти в душу стресс вонзил.
Я сразу – в бар: сто грамм налил.
Я сразу – в бар: сто грамм налил.
Я должен быть уверен, точно знать,
Что тишину никто не потревожит.
Что тишину никто не потревожит.
Мчусь по орбите в полной тишине.
Виток, другой… до сотни набираю.
Виток, другой… до сотни набираю.
Все взвинчено, обнажено, развенчано,
И мертвой тишиной мой мир меня манит.
И мертвой тишиной мой мир меня манит.
Должно все повториться – вот закон.
Сказал Экклезиаст и канул в лету.
Сказал Экклезиаст и канул в лету.
Кто в мечеть, в синагогу, кто в храм –
Череда мудрецов и балбесов.
Череда мудрецов и балбесов.
Свята вода – то є надія,
Про що давно дівчина мріє.
Про що давно дівчина мріє.
Це і швидкість, і збурений час,
І потік сили, розуму, духу…
І потік сили, розуму, духу…
Хильнув вина, включив «форсаж»,
Мужчин беру на абордаж.
Мужчин беру на абордаж.
Чем покорила ты меня? Ищу ответы...
Возможно чистотою нерастраченной...
Возможно чистотою нерастраченной...
Лес дуновенье ветерка вдохнул
И замер – даже птицы не слышны.
И замер – даже птицы не слышны.
Что такое Любовь?..
Не нужно думать, цель ясна.
Зажаты словом – клятву дали
Зажаты словом – клятву дали
Я бачив світ. Міста ті рукотворні –
Палаци, вежі та мости величні,
Палаци, вежі та мости величні,
Час знищує сліди і звужує потреби…
Та ніжний дотик вітру знов нагадав про тебе.
Та ніжний дотик вітру знов нагадав про тебе.
Тіла – здорові, душі – хворі:
Гординя, заздрість на заваді…
Гординя, заздрість на заваді…
Страна любви, восторгов и печали,
Страна болванов, идиотов, дураков,
Страна болванов, идиотов, дураков,
Мой смарагдовый, нежный листочек,
Я давно в твоем сладком плену.
Я давно в твоем сладком плену.
Кольорове дитинство, а потім:
Ненаситності вітер – у скроні
Ненаситності вітер – у скроні
А історія – наче зануда,
По спіралі тече неспроста…
По спіралі тече неспроста…
Мои руки помнят всю тебя,
Все изгибы ласкового тела,
Все изгибы ласкового тела,
Нежный шелест листвы –
Это вы.
Это вы.
Ще пращури, живучи тут до нас –
В них все було: знання, достаток, віра,
В них все було: знання, достаток, віра,
Извергая боль,
Кружась языками
Кружась языками
Ящірки живуть в пустелі –
Ні підлоги там, ні стелі.
Ні підлоги там, ні стелі.
Стихи – это те же картины,
Их только рисуют словами.
Их только рисуют словами.
Ми – різні. В когось – лише дурість,
А хтось промовив слово – думки свіжість,
А хтось промовив слово – думки свіжість,
В подвале, за хлеб и похлебку,
Освистанный жалкой толпой,
Освистанный жалкой толпой,
Всегда так было: впереди – вожак,
За ним – все стадо,… по степи ползут.
За ним – все стадо,… по степи ползут.
Давно когда-то, в довладимирской Руси
Природу предки наши уважали:
Природу предки наши уважали:
Через таїнство ночі безкрає,
Через простір і час на човні
Через простір і час на човні
А женщина любит на грани безумства.
В стократ амплитудно натянуты чувства.
В стократ амплитудно натянуты чувства.
В далеком краю где-то жили шумеры.
Не знали они наших страшных богов.
Не знали они наших страшных богов.
Мы пришли прикоснуться к истокам,
Вновь почувствовать нежность тепла,
Вновь почувствовать нежность тепла,
Талант – це невгомонна сила,
Духовний голод, неймовірна спрага,
Духовний голод, неймовірна спрага,
«Здатні» влізли у крісла «нездатних»:
Їх глава вповз під лозунгом «ТАК».
Їх глава вповз під лозунгом «ТАК».
По Емпедоклу світ – кулеподібний,
У вік Краси весь сповнений Любові.
У вік Краси весь сповнений Любові.
Хтось в давнину створив державу Спарту,
Та згинув в небутті складний проект…
Та згинув в небутті складний проект…
За Україну я віддам життя…
Кохаю навіть за столом – і досить вдало,
Кохаю навіть за столом – і досить вдало,
Блукаємо безкрайніми дорогами Всесвіту –
Байдужого й холодного.
Байдужого й холодного.
Я пророкую звичне і буденне,
Та не заради спокою й підтримки,
Та не заради спокою й підтримки,
Стискає серце невгамовна туга –
Життя розколоте на дві частини:
Життя розколоте на дві частини:
Приречені народженням на смерть,
Ми посуваємося чергой до розв’язки.
Ми посуваємося чергой до розв’язки.
Не знаю наяву, чи уві сні:
Ось знову, попре глузд здоровий, зримо
Ось знову, попре глузд здоровий, зримо
Приречений на щастя у розлуці,
Несу в собі цей чистий оберіг:
Несу в собі цей чистий оберіг:
Що є наш тривимірний світ? –
Проекція вічності,… мить?
Проекція вічності,… мить?
“Наш президент...”... ваш.
Молодость в профиль, анфас...
Молодость в профиль, анфас...
Хризантемная чудная осень
Ничего не расскажет, не спросит.
Ничего не расскажет, не спросит.
В надії охопити все, пізнати,
Стежинкою прямую я до школи.
Стежинкою прямую я до школи.
С другой планеты я и ты
Где злобы нет и нет вражды
Где злобы нет и нет вражды
Вроде еще не весна,
Что же так сердце забилось?
Что же так сердце забилось?
Оце й усе… Вже осінь на порозі,
Насичена дозрілими думками.
Насичена дозрілими думками.
Під світлі ритми місячного сяйва
Пролився ранок свіжою росою.
Пролився ранок свіжою росою.
Любові, Боже, дай і нових тем,
Не допусти, щоб став байдужим знову
Не допусти, щоб став байдужим знову
Байдужість чорної безодні
І холод зоряних туманів
І холод зоряних туманів
З екрану два нащадки Мойсея,
Здійнявши галас, б’ють себе у груди –
Здійнявши галас, б’ють себе у груди –
О, витражи, о, витражи.
Вокруг сплошные миражи.
Вокруг сплошные миражи.
Йому дев'яносто… І кожного ранку
Каміння потроху в мішечку тягає.
Каміння потроху в мішечку тягає.
Видно здалеку нас,
Не такі, як усі –
Не такі, як усі –
Ось – річка. Далі – пагорби та кручі.
З дитинства милий серцю краєвид,
З дитинства милий серцю краєвид,
Бабье лето... окутала нежность,
Сдвинув сроки начала зимы...
Сдвинув сроки начала зимы...
В гробовой тишине
Песни вовсе умолкли.
Песни вовсе умолкли.
Страшусь моментов тишины,
Когда тоска стеной накатит,
Когда тоска стеной накатит,
Мир предстает сквозь стеклышка сознаний
И простотою тешит жизнь глупца:
И простотою тешит жизнь глупца:
Я нарисую твой портрет.
Пусть непохож, но от души…
Пусть непохож, но от души…
Тук-тук, тук-тук –
Слова звучать незначимі, пусті –
Знецінились в устах у фарисеїв...
Знецінились в устах у фарисеїв...
Дві сили йдуть одна на одну:
Та, перша, тяне у безодню,
Та, перша, тяне у безодню,
Зла мачуха для діточок своїх – країна…
Зневіра повна та відсутність мрій.
Зневіра повна та відсутність мрій.
Коли не видно неба – чорнота,
Безвихідь тисне жорстко, безголово,
Безвихідь тисне жорстко, безголово,
Життя миттєво промайнуло і сплило –
Хтось відчуття скінченності приспав…
Хтось відчуття скінченності приспав…
Хто це сказав, що тільки „тут і зараз”?
Хто нав’язав нам цей стереотип?..
Хто нав’язав нам цей стереотип?..
Жар-птиця – спалах мрій моїх,
Душевних мук, вогню бажання,
Душевних мук, вогню бажання,
Без тебе – ніч і кольори тьмяніють,
І кожен день без радощів минає,
І кожен день без радощів минає,
За роком рік – усе здається тлінним.
Весна побуде трохи і мине.
Весна побуде трохи і мине.
Тішать душу мені
Світлі сни колискові…
Світлі сни колискові…
Світ – в потоці якихось кошмарів,
І жахи глузд здоровий з’їдають –
І жахи глузд здоровий з’їдають –
Час зимових туманів
І колючих бур’янів,
І колючих бур’янів,