Молочний місяць, так далеко,
десь аж за хмарами...
Якого роду, хто-небуть, скажіть?
Розшарпаний,
незнаний,
сповнений експресіонізму,
мов пляма.
Мізерщина Землі,
мов блуд.
Як знак питання
в пустелі космічній без імені.
Небесних тіл вожак, самець,
один в житті,
у грі на виживання.
Він той, що переміг або програв
У сутичці банальній.
Він не герой.
Тягнеться й далі орбітою Війни...
Але нюанс,
у нього очі інші.
Несвідомі,
не схожі ні на що,
у цьому світі реальне!
В них мало фальші
й мільйони терабайт тепла...

Червона - кров!
Із м"яса свіжого
на вишнях вишні.
Пульсує вечір
темно-темним сном.
А там, за рогом,
як і тут, навколо, -
буяє листя.
Весь світ вже спить.
Ми всі спимо.
І я теж сплю.
Ґалаґан, 2012

Хто ти?
Фантазія чи реальність...

Чому із дня у день
так стрімко кличеш?

Хто ти?
Емоція? Ніщо?
Журба чи радість?
Боюсь навіки втратити в собі тебе...

Хоч це вже - божевілля!
Як параноя! Й ніби смуток.
Все ж ні! Ніколи не скажу я в голос,
Що ти для мене втілилась в життя
©Ґалаґан 2009

Україна. Всюди людно. Спека і птахи,
а ти заснув без образу, Богдане!
Колись Хмельницький вмер - розбіглись козаки;
тепер і в тебе теж саме, Богдане.
Реклама. Скрипка. Шум біля труни твоєї.
Аплодисменти. Крики: "Браво! Браво!"
Ти вже в раю, мабуть, але не тут, Богдане.
Минеться все, ми підемо як завжди далі.
Тебе побачимо в кіно, та не в житті, Богдане!
Ґалаґан, 22.07.2012

Немає нас, є ти і я окремо.
Пріоритети поділили цілісність на два!
Амурчик втік, напившись досхочу вина.
А поміж того, хіба оце проблеми?
Між нами ж не було РНБО!
Вся справа в продовольчій математиці:
знак якості плюс ГМО!
Ґалаґан, 2012

Смичком епохи граються,
кидають ноти в сучу біч!
Усе життя під танцями
з абсурдом віч на віч...

Ви ж навіть не умилися,
і шанс цей не для Вас.
Стрибайте в кущ за Грицями.
Дикунству свій є вальс!
Ґалаґан, 2012

Ти добре себе розпізнала
із тисяч блакитних очей і
про себе мовчки сказала, що
проміння живе без грошей.

Що тісно занадто буває
у тілі земному - і зле.
А небо співає, співає...
Проміння теперішнє, де?
Ґалаґан, 2012

Я - робінзон. Я втік на власний острів.
До пальм, до зміїв, до гарячого піску!
За сотні миль, аби пізнати досвід
асоціального того ефіру,
що з сивих міфів був слугою божествам.
Я - робінзон. Я віднайшов Орфея крам.
Ґалаґан, 2012

Червона - кров!
Із м"яса свіжого на вишнях вишні.
Пульсує вечір темно-темним сном.
А там, за рогом,
Як і тут, навколо, - листя.
Весь світ вже спить.
Ми всі спимо.
І я теж сплю.
2012р.

Блудниця Марія, пестячи
кота-безхатьченка на ґанку
із сумом чекала, поки зійде
нестерпне ранкове сонце,
аби як завжди зґвалтувати
її вічно цнотливі повіки.
Та ще далеко до світанку,
блудниця Марія на ґанку
пестить кота...
© Ґалаґан 2012

Повсюди міражі та шаржі.
Тролейбусне начиння, барахло.
Через дорогу пес,
За псом ще й сука.
За рогом квас.

І серед цього всього люди,
Карикатури із ікон неначе.
© Ґалаґан 2012

Прощай чи пак пиши листи;
Прости мені холодні губи, ніч.
Печальних сліз твій листопад
Сповзав, зслизав у душу...

І ти лилась в контекстах
Простих слів, без ілюстрацій,
Поетичних тропів, правил,
Зайвих композицій.

Так жаль, що ти одна така,
Сама, сліпа і безтурботна.
Шизофренічне ніч, прошу
Не стукай тихо в мої вікна.

Прощай чи пак пиши листи;
Прости мені холодні губи, ніч.
© Ґалаґан 2012

Гаряче тіло холодними руками не беруть!
Бо в ньому є душа, її лякає аморальний холод,
Що здатен дотиком єдиним розміняти суть
І розігнати в голові цілі цитати із великих од.
© Ґалаґан 2012

Гарячкою повзуть важкі потужні ртутні хмари:
Нервує небо, з розбитим серцем збирається на дощ.
За обріями темні баталії та чорні драми.
Під сонцем розгорівся справжній бунт.
Тріпоче битва. Холоне день. Десь здалику удари.
І землю мороком накрила непроглядна тінь.
Розлились сльози з градом, кров'янисті плями.
Мокроока ніч найшла, розкошмалась й пом'ялась.
Її безжальний воїн, останню мить у дня
...............................сховав в вуаль.
© Ґалаґан 2010

Яка мені до Вас різниця?
Мені все байдуже: що й хто сказав.
Отарам, табунам і Вам
Все вище будня ламана дурниця.
Вам треба пса, аби з обох боків
Постійно ґав і ґав.
Я ж, бачите, не звик
По-псяцькі говорити.
Я не кінолог і не повадир.
Частенько, правда, хочеться повити
Цивілізовано скидаючи мундир.
© Ґалаґан 2012

Коли живий,
Ти сам собі незрозумілий.
Мов з ряду дивних "нео",
Що досі ще не відбулись.
Мов з давніх-давніх снів
добре відоме дежавю.
Хоч поміж мас,
здавалося б, людина.
Навколо юрби інших
точнісінько таких.
все ж це не ти.
© Ґалаґан 2012р.

Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
Воістину говоріння багато не треба,
Аби лишатись серед персон зразком
І чолом черкати вище неба.

Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
О диво, наче впершу чую себе.
Чорна темінь наливається ранком
З пекла слів переходжу в Едем

© Ґалаґан 2012р.

Ми зустрілись з тобою за чаєм,
Ти з Парнасу, як ангел, зійшла.
Що ти хочеш від мене не знаю,
Гола музо, рівно складна і проста.
Я старанно гортався в газеті;
Там замітки, замітки, статті.
Ні, клянусь я, не хотілося, де там
Знову бачити очі прозорі й сумні.
А ти знала: я твій вже до смерті.
Дарма, що не випитий чай.
Вся газета віршами обдерта,
В них натхненням відроджений рай.

© Ґалаґан 2012р.