•  Просто так подзвони*

Просто так подзвони, промовчи. Дай почути твій подих.
Невагомо-тонке, і напрочуд прискорене серцебиття.

•  Розчинитись... (непоєднуване)

Багато слів не треба -
це осінній світ,

•  Передосінньо-меланхолійне***

Застигло в серці у моєму трошки літа.
На мить заповнено всі камери у нім,

•  На інших не схожий...*

Досконало зникає у хмарах заплутаних вечір.
Беззоряно, мов насувається хвиля вітрів.

•  Жовтень (бандурист)

Зачаровано палить цей жовтень розгублене листя,
поміж нього кружляє сезон сніжно-білих весіль.

•  Жовті прожилки

Жовті прожилки землю вкривають від міста до міста.
Напивається зливою мідна присохша трава.

•  Вісімнадцята осінь...

Вісімнадцята осінь! По суті - це так небагато.
Це отроцтво плюс тризна віршованих мрій.

•  Природній стан

Природній стан...на віях спить вчорашнє літо.
Медові спогади цукрово одяглись -

•  віч-на-віч

Вечірнє місто розвело свою палітру.
Торкає хвиля висоти - озонний шар.

•  четверта ступінь

Здається, кава обпекла - .
Годинник міцно зачепив венозну кров.

•  немає рук...

Півнеба осінню затяжно обіймало.
Півсвіту плакало, коли прийшов той день.

•  Я вся в Тобі*

Я б так хотіла прокидатись
на плечах.

•  Поговори зі мною

Поговори зі мною в тишині осінній,
накривши зонтиком від злих периферій.

•  Кораблик?

Твій кораблик гойдють хвилі
небесного моря.

•  то вона*

Так магічно
лягає спочити

•  вії зі смаком...

Твої вії
зі смаком ванілі,

•  Змовчу. Казатиму. Воскресну (М.Цвєтаєвій)

Я змовчу, не скажу ані слова.
Хай ця осінь не вперше іде -

•  поетів світ

Тремтить рука на аркушах паперу
і під ногами море зі сніжків.

•  Сяде голуб на плечі

Сяде голуб на плечі розхристані,
відчуває рель'єфність і стан.

•  У вечірній вуалі серпневостей

У вечірній вуалі серпневостей
Напівсонний притишений день,

•  Не втечеш, ні кинеш...

Ти тікаєш з-під вій мов метелик, і танеш миттєво.
Часом палиш вогонь, але ,вибач, я в нім не горю.

•  Дводушшя*

Кажуть, мова - то душа народу!
Найдорожча з всіх прикрас і нагород.

•  кафетерій

Тротуар... і побли́зу старий кафетерій.
Сніжнобілих гардин хмаринко́ва вуаль.

•  Помаранчеве літо втікає...

На вікні помаранчеве літо втікає додолу.
Підвіконня блищить різнотрав'ям солодких медів.

•  Місяць-Нарцис

Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу.
В свою рідну галактику сонце під вечір піде.

•  Заплетені зорі*

Заплетені зорі на дотик серпневого літа
в своїм миготінні вечірнім узори-окрасу несуть.

•  Мрії розлетілися

Мої мрії розлетілися, мов дим...
Із жаринок залишився тільки попіл.

•  Заздрощі - якимось чином мрії

Нас вінчали під куполом Софії.
Нам сплітали руки, хоч ми й не знайомі.

•  Безтурботний дотик

Збивала ніжками я вранішню росу.
Всміхалась сонечку, промінчиком обнявшись.

•  Післязавтрашня осінь...*

Шелестить у долонях вітрів післязавтрашня осінь.
Не питаючись, листя зривається геть...

•  Серпню...*

Останнім подихом озветься скоро серпень.
Сузір'я падатимуть, народившись знов.

•  Близнюки

Навпіл день розривається. Ніч, як покинутий острів.
По обидва боки́: самота перекри́влює сміх.

•  Ніч

Цілющий сон, і в небі сплять холодні зорі.
Спеко́ту в травах сповіщають цвіркуни.