Автори /
Біла Ліна (1994)
|
Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу
•
Котик*
•
мало неба
•
Ти ніколи не...
•
Здається...*
•
Безмір атласний
•
Ніхто
•
Доторкаюсь
•
Розбурханий океан посеред тиші...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Маленький котик сів на призьбі коло хати,
собі купається у золоті промінь.
собі купається у золоті промінь.
Так мало неба на двох і землі.
Так мало світла в очах заломилось.
Так мало світла в очах заломилось.
Боляче усвідомлювати, що Ти мене не знаєш,
що не обернешся, коли пройду.
що не обернешся, коли пройду.
Здається, ще ніколи не було
скільки зір!
скільки зір!
Підніму свої очі і гляну у безмір атласний.
Що у ньому такого? Знаєте - творить дива!
Що у ньому такого? Знаєте - творить дива!
Одна до одної повіки притулились.
І там, під ними, причаїлася журба.
І там, під ними, причаїлася журба.
Доторкаюсь до Твоїх зіниць
обережно,
обережно,
Вітер у Твоєму волоссі.
Розбурханий океан посеред тиші.
Розбурханий океан посеред тиші.