Гра, без права на помилку
- Я хочу з тобою пограти. Давай якщо ти мене обіграєш – то зможеш повернутися. Якщо програєш – то попадеш у пекло.
- Я так розумію, часу на роздуми у мене немає. Та і думати довго я не звик. Хоча і знаю, що ігри зі смертю ні до чого доброго не доведуть. Життя одне. Та й смерть теж одна. Я згоден. Що за гра?
- Шахи.
- Не найгірший варіант.
- Але не прості шахи. Ось, поглянь. Король – це ти. Королева – дружина твоя. Офіцери і Коні – твоя сім’я. Тури ж – це друзі.
- А пішаки хто?
- А пішакам ти сам надаси образу. Вірніше твоя підсвідомість це зробить.
- Хто навпроти грає?
- Навпроти граю я. І звичайні людські слабкості. Ти граєш білими. О, ледь не забув. Не роби необдуманих жертв. Якщо ти програєш – то втрати в грі стануть реальними і ти матимеш компанію в пеклі дуже швидко. АХАХА
- Ех, я ж казав що нічого доброго з цього не буде. Чорт! Навіщо я погоджувався? Ти мене обманув! Так не чесно!
- А ти і не питав. Вам, людям, завжди байдуже до того часу, поки вам це не вигідно. Ти погодився. Все! Гра розпочалася. Твій хід.
У шахах так, як і у житті. Перший хід може визначити долю партії. Особливо, коли граєш білими. З чого ж ходити? Думати ще не має над чим, а я уже сумніваюся. Вже нервую. Чий же образ обере моя підсвідомість для першого пішака? Пригадую, як у дитинстві, грав шахи і мій кращий друг завжди ходив пішаком від королеви. Цей хід мене дуже дратував, адже стандартним був хід від короля, щоб дати йому оперативний простір. У грі зі смертю немає стандартів. Пішак на D4. Пішак слухняно пішов на два поля вперед. І зупинившись, прийняв образ мого друга дитинства, яким я його запам’ятав. Посмішка пройшла по моєму обличчю. Та відразу зникла. Мій суперник довго не думає, а відразу ходить. Кінь на C6. Тепер мій друг під загрозою смерті. Але стоп. Липова тривога. Королева надійно його прикриває, а смерть, думаю, не збирається міняти коня на пішака.
Я трішки заспокоївся і почав придивлятися до фігур. Перший ряд пішаків нічим не відрізнявся від класичних шахових фігур. Лише той, яким я походив був унікальним. Другий ряд фігур був дуже дивним. Увага припала до центру, де поруч із класичним королем поруч стояла моя кохана. Вся у білому. Навіть волосся. Вона аж світилася білим сяйвом. Білим сяйвом надії. Справа від короля стояла моя мама. Така ж, як і на сімейному фото на Різдво. І посмішка така ж. Щаслива. На полі іншого офіцера був батько. І він посміхався. Його посмішка завжди додавала мені надії. Біля батька та матері відповідно, верхи на конях сиділи мої брати. Як там не абсурдно це не звучало зараз, та вони надають перевагу байкам, аніж коням. На місцях тур стояли мої друзі. Справжні друзі. Ті, які завжди були зі мною. І навіть тут, у грі не на життя, а на смерть вони є. це надає впевненості.
Роздивившись детально всіх я набрався таких потрібних зараз для мене відчуттів. Впевненість, віра, надія, любов. І втратив страх. Заплющив очі. вдихнув. Видихнув. Розплющив очі. Пішак на Е4. Той слухняно виконав наказ. По дорозі прийнявши образ мого улюбленого професора. Якому я вдячний так, як і батькам. Він зробив з мене особистість. Надзвичайно розумний чоловік. Найрозумніший, якого я знав. Та й в шахи він добре грав.
Кінь на F6. Суперник скопіював свій хід. Професор в небезпеці. Його ніщо не прикриває. Але це не біда. Кращий захист – атака. Пішак на Е5. Це не зняло загрози з професора, проте наклало загрозу на ворожого коня. І тільки зараз я звернув увагу на фігури суперника. Всі вони були класичними.
Кінь на Е4. Ворог перейшов на мою половину дошки. Це мені не подобається. Кінь – непередбачувана загроза. Думаю, найкраще увести в гру Королеву. Королева на Е2. Кінь противника в пастці. Всі можливі варіанти відступу перекриті. Посмішка зявилася на моєму обличчі. Суперник знає – коня не врятувати. Так, щоб хоч на частку виправдати його втрату, смерть забере мого пішака.
Очікувано. Кінь на F2. Білий пішак за бортом. Він навіть не прийняв ніякого образу. Можливо, це на краще. Тепер ж мій хід. Королева на F2. Чорному коню кінець. Але як це було зроблено! Не так, як попередній хід. Моя дружина знищила його! Невідомо звідки у її руках зявився меч яким вона розсікла фігуру повздовж і в поперек. Оце видовище. Ще й гордовито пхнула ногою кусень глини, що залишилася від коня. Як я її люблю! І не така й нудна ця гра. Не кожен день ти бачиш, як твоя дружина володіє дворучним лицарським мечем.
Пішак на F6. Хід суперника перервав мою радість. Професор у небезпеці. Хоч я і можу побити його пішака, проте це рівний обмін. Але якщо я цього не зроблю то втрачу друга за два ходи. Відразу згадалися слова смерті перед початком гри: «Не роби марних жертв». Але це не марна втрата. Жертвуючи професором я рятую його. Але якщо я програю? Знову сумніви. Потрібно забути цю умову бо з нею я не можу зосередитися на грі. Знову закрив очі. Вдихнув. Видихнув. Відкрив очі. пішак на F6. У руках професора зявилися короткий меч і круглий щит. З досвідом десятиліть професор ввіткнув у пішака меч і зі всієї сили штовхнув щитом. Пішак розлетівся на маленькі шматки. Суперник відповів миттєво. Пішак з E7 на F6. Піднявшись високо в повітря він просто наступив на професора.
Як тепер походити? Фігури стоять так, де не видно жодної комбінації. Я можу поставити шах, але, напевно, суперник закриється Королевою. А обмінюватися ферзями на початку я не маю бажання. Як казав колись професор: «Не маєш що робити? Пострибай». Точно! Геніально. Кінь на С3. Брат увійшов у гру. Весь в білому і на білому коні хвацько перестрибнув через пішаків і зайняв позицію.
А суперник походив так, як я боявся. Королева на Е7. ШАХ. Раптово все потемніло. І так же раптово посвітліло. Я вже не дивився на дошку. Я стояв на ній. Весь в білому. На місці короля. З важким скіпетром в руках. Поруч посміхалися дружина, друзі, батьки, брати. Щось таке тепле заворушилося в середині мене. Приємне відчуття А на тому кінці дошки стояла чорна королева, яка оголосила мені шах. Я маю заховатися за кимось. Королевою ризикувати не варто. А ось мама… Офіцер на Е2. Я сховався за спиною у матері, як колись, коли був маленьким сором’язливим хлопчиною…
Хід чорних. Кінь на В4.
Я побачив цікаву комбінацію! У шахах її називають «виделкою». Черга батька. Офіцер на F4.
Хід чорних. Кінь на С2. ШАХ.
А чорт забирай. Виделка! Але мені! Як?! Я втрачаю туру. А разом і ставлю під загрозу життя друга… Як я не помітив цієї комбінації? Чорт! Сам на свої граблі наткнувся. Ех, що ж поробиш. Потрібно тікати. Я відійду ліворуч. Король на D1.
Хід чорних. Кінь на А1. Я важко, коли на твоїх очах втрачаєш дорогих людей. Цей розпач… Всі комбінації повилітали із голови. Як казав мій друг: «У всьому є позитив. Головне – найти його». У чому ж тут позитив? Я втратив туру. Але постривай-но. Він є! Позитив є! Він завжди є! Кінь нейтралізований! Всі виходи перекриті. Можна спробувати і собі «виделку». Кінь на D5. Загроза чорній королеві. Та вона відразу тікає. Королева на Е4. Вона може напасти на мого коня або ж спробувати визволити свого. Але я цього не допущу. Кінь на С7. Шах чорним. Виделка вийшла! Я знищу її туру!
Хід чорних. Король на D8. Кінь на А8. Я помстився за друга. Але як помстився! Брат на коні в кращих традиціях лицарства в стрибку шаблею відтяв верх тури. Переможний клич брата луною покотився по всій дошці.
Хід чорних. Пішак на В5. Він відкрив простір для атаки на мого коня! Та я цього не допущу! Офіцер на С7. ШАХ. Король чорних тікає на Е8.
Тепер черга іншого офіцера. Офіцер на F3. Загроза Королеві чорних. Королева на С2. Шах. О ні! Ось вона, ця королева. Біля мене. Така велика. Така пуста. Моторошно. І тікати потрібно. Король на Е1. А тепер момент, від якого залежить вся подальша гра. І моє життя. І доля дорогих мені людей. Якщо він забере мою Королеву, мою любов то це матиме катастрофічні наслідки. Я не зможу тверезо думати. Помилюся раз. І все. Цього буде достатньо для поразки. Моя любов, моя дружина – це найзначніша причина того, що я використав шанс даний смертю. Я не хочу її втрачати. Не хочу.
Хід чорних. Королева на С1. ШАХ.
Як камінь із душі впав! Хоча загроза не минула, проте мені стало відчутно краще. Це як мати 42 розмір ноги і цілий день проходити в 38 і зняти нарешті взуття.
Потрібно тікати. Король на F1.
Хід чорних. Кінь на С2. Той кінь, якого я начебто нейтралізував тепер на свободі. Точно! Кінь! У мене ж два брата! І один ще навіть не ввійшов у гру! Кінь на Е2 і вкотре загроза ферзі чорних.
Хід чорних. Королева на В4. Вона націлилася на мого пішака. А через хід може шах поставити. І тоді ніким, окрім Королеви я не зможу закритися. Пішак на В3. Маленький пішак сміливо пішов на зустріч могутній королеві й став просто перед нею. Образ цього пішака мене шокував. Я очікував кого завгодно, але не своє перше кохання. Маленька дівчинка, років тринадцяти із білим-білим волоссям стояла навпроти королеви і грізно дивилася на неї, ніби охоронець у суді. Мою увагу від дівчинки відвернув чорний кінь, який просто наступив на мого пішака. Кінь на D4 Але не простого пішака. Це був мій найкращий друг дитинства.
Це була відверта провокація. Психологічна атака. Здається,я починаю розуміти, як грає смерть. Але я граю за своїми правилами. І перше з них – не вестись на провокації. Заплющив очі. Вдихнув. Видихнув. Розплющив очі. Королева на Е3. Шах чорним. Суперник такого ходу не очікував. Дуже довго думала смерть. Бо відверто усвідомлювала, що наступає на свої граблі. Все прораховано.
Хід чорних. Король на F7. Офіцер на D5. Знову шах. Король на G6. Так, ще трішки. Королева на G3. ШАХ.
Все. Ще два ходи. І перемога. Я переможу смерть.
Хід чорних. Король на H6. Офіцер на F4. ШАХ.
Смерть біситься. Вона не може нічого зробити.
Хід чорних. Король на H5.
Головне у шахах – не панікувати. І відчувати підтримку. Власне так, як і в житті.
Офіцер на F3. Шах і Мат.
2012
Прокоментувати
Народний рейтинг
-- | Рейтинг "Майстерень"
-- | Самооцінка
-