Зростала . Мужніла . Мріяла .
Орала . Живила . Сіяла .
Чекала . Цвіла . Марила .
Навіяла . Гриміло . Вдарило .

Шаліла .
Летіла .
Стрýмила.
Іскрила.
Снила.
Безуміла .
Бунтувалась.
Кохала .
Молилась.
Ощасливила .
Покорилась.

Зростали . Мужніли . Мріяли .
Орали . Живили . Сіяли .
Плекали . Ростили . Тривожились .
Ділили . Давали . Множились .

Виглядала .
Терпіла .
Страждала .
Кам”яніла .
Сивіла.
Не спала .
Розуміла .
Бачила .
Знала .
Блискало .
Гриміло .
Украли .

Не розверзлось . Не зламалась. Не гнулась .
Не осліпла . Не всохла . Не збулось .
Не винилась . Не терзалась . Не плакала .
Не проклинала . Відродилася . Дякувала .

Зростала .
Мужніла .
Мріяла ...

2012

Сьогодні уві сні побачила я Смерть .
Під видом божевільної старої .
Якась безглузда , недоладна і беззуба геть .
Але це точно була Смерть. З косою .

Що сталося ? чому наснилася мені ?
Чи , може, це якась пересторога ?
Ти тихо спав .А я молилася в пітьмі .
Отак завжди : як десь болить –
Ми згадуєм про Бога .

Такий найшов на мене дикий страх ,
Якого , мабуть , ще не відчувала .
Я раптом здивувалася в думках :
Завжди мені чогось в житті не вистачало .

А все ж було : і дім , тепло , любов .
І разом кожен день – все б мало зігрівати !
Лежу й дивуюся я знов і знов :
Як мало вміла все це цінувати .

Чому ж далекоглядними не вмієм бути ми ?
Не думаєм , які великі можуть бути втрати .
Ми ж бо не знаєм правил , за якими грає Смерть.
Кого вже завтра , може , прийде забирати …

На сцені Опери танцюють танго . Аргентинське танго .
Він і вона . Червоне й чорне вбрання .
На сцені Опери танцюють танго аргентинці.
А ти навпроти мене . В ложі . Наодинці .

Красивий гордий профіль .Чорна сукня і червоні квіти .
Маниш , притягуєщ , як Луврівська картина .
Так хочеться до тебе ! Але ні – не долетіти .
Між нами зал . А , може , Аргентина .

Заплющу очі – і на сцені ми з тобою .
Я нахиляюся – ти робиш «па» ногою.
Мелодія Piazzolla так чарує,
Що , лиш побачивши , тебе уже люблю я .

Ми поглядами кілька раз зустрілись …
Скінчилось танцю таїнство – ти зникла .Може , просто , загубилась?
Розтанула , як завершальні музики акорди
Накинувши на плечі шаль кольору « бордо » .

Знайшов і загубив ! не бачу , куди йду …
А серце б”ється , ніби піднімаю штангу .
Поїду я в Буенос–Айрес ! Там тебе знайду !
А ні – то хоч навчуся танго !

29.03.2010.

Ти знаєш місто ,де танцюють танго просто неба ?
Витає у повітрі кави аромат …
І де причин для настрою знаходити не треба –
Тут своє свято має навіть Шоколад.

Ти знаєш місто , де залишились старі манери
І де живий позаминулого століття дух ?
Де «прошу пані» і «цілую ручки» кажуть кавалери
І перед дамами знімають капелюх ?

Це місто , де за українським угамовується спрага ,
І де щодня на рідній мові чути спів .
Можливо , красивіші Відень , Краків , Прага…
Та нам миліший Львів , наш неповторний Львів !

Проспекти , що завмерли у чеканні
Дзвінкого гомону трамваїв , шуму вранішніх годин.
І вулички вузенькі , знані і незнані .
Церковні купола - такі всі різні , хоча Бог один .

Де в вишиванках – і до бою , і на каву.
Де не шкодують для гостей тепла й любові .
І де застілля називається «забава» -
Це все можливе лише тут , tylko we Lwowe .

Куди б не прямували ви –на Захід , Схід чи Південь ,
Куди б вас шлях життєвий не завів –
Хоч як гостинно зустрічають Прага , Краків , Відень –
Хто був хоч раз , той повертається у Львів !