Мариністичне...
Збирала в морі камінці і мушлі.
Знехочено дивилась на піски.
Згадала: вечір…
Пасма, наче душі,
спадають м’яко в марево руки…
І сукню, що на бильці задрімала,
й довірливу пахучу німоту,
і подих – глибочезний, мов дзеркала,
і руку знову, знову руку ту,
що так огрійно пестила-торкала
мою найбільшу із усіх нестям…
Купальник. Море. Камінці – як жала…
Мінливі барви. Страчене життя.
Коментарі (14)
Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5