Оксана Суховій (1986)
|
А як там насправді було — то яке кому, Господи, діло!
Важливо — як буде.
А буде — як я напишу.
(Оксана Забужко)
|
Стрімка і норовлива. Народилася у маленькому молдавському селищі над Дністром у пору, коли молоде вино уже п'янить, а горіхи іще гірчать. Ніколи не складала віршів - просто дихала та відчувала і говорила про це так, як вміла.
*
Стелився сніг на листя неоспале,
на листя незаснуле з вишини, –
а я згадала, на біду згадала,
мов спогадом торкнулася луни:
у літі-літі, сонячнім, прив'ялім,
імлистім літі муки і цвітінь,
купались двоє у незнаній далі,
між очерету, лілій і русалій –
вечірній хлопець і вечірній кінь...
Тоді забулось, наче хтось наврочив...
і лиш тепер згадалося сповна:
як снила річка, як смеркав садочок,
і кінь був синій, мов журба дівоча,
і хлопець був тривожний, мов струна...