Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Вадим Василенко (1991)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  ЧУМАКИ
    Повніє небо, витерши сліди,
    А шлях, як біль, росте до краю світу.
  • •  ***
    Ще у сітях тріпоче рибиною піймане сонце,
    а дерева півсонні лягають у проділ води.
  • •  ***
    Ще тоді, коли сонячна повінь для човнів слугувала колискою,
    Кожна щогла цвіла над обрієм і торкалася весел блискавка,
  • •  ***
    Із долоні прамови напитись живої води,
    Щоб опівночі вирости деревом віщим чи птахом.
  • •  ***
    Музика вітру озветься зі струнами поля,
    Сонним зерном покотившись під вії землі.
  • •  ***
    Степ здмухнув із чуприни все птаство
    і долоні у тишу простяг.
  • •  ***
    Риби тишу доп’ють. І акваріум осені раптом
    Спорожніє, наповнений простору й часу, до дна.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки