Автори /
Шон Маклех
|
Рубрики
/ Кам'яний трамвай
Опис: Всі ми пасажири велетенського кам'яного трамваю який летить кудись у чорноті космосу....
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Накликання гостей
•
Грань леза
•
Жорна гнiву
•
Косовище
•
Фiлософ у Мармурових горах
•
Норвезький ліс
•
На руїнах Урука
•
Сiчневий Мiсяць
•
Гексастiхос Капрi
•
Верхолази
•
Майстрування човна
•
Вітер і крик
•
Джентльмени старого мiста
•
Капітан астероїда
•
Будівничі
•
Острів
•
Кам'яний трамвай
•
Велетнi гарячого вiтру
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Падолист сивим пастором
Накликає гостей
Накликає гостей
Туманом ранковим з Борнео приплив пароплав.
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
Весняним шматочком кори, синім проліском вітру
А птах кричить на дереві сухому,
Не радість він віщує і не втому,
Не радість він віщує і не втому,
Пам'яті О. П.
Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Перероблюючи свою стару чернетку, написану в холодних горах Норвегії, я раптом згадав одну трагічну історію. Під час громадянської війни в З’єднаних Стейтах Америки була одна ірландська бригада в армії Півночі і одна ірландська бригада в армії Конфедерації. І всі ці ірландські вояки думали, що воюють за Свободу, мали зелені прапори з арфою і листком шамроку на кашкетах. І зітнулись ці дві ірландські бригади у битві під Фредеріксбургом, і там і полягли всі. Пройшло вже 150 років з того часу, але досі ірландці згадують про це зі сльозами на очах… Я подумав, що ми, ірландці, нагадуємо мурах, що вічно будуть свої країну і себе, а божевільна повінь весь час руйнує все збудоване, а з-під пера з’явилось ось таке:
Я бачив читача якого з глини
Зліпив як забавку веселий Бог.
Зліпив як забавку веселий Бог.
Читаючи старовинні вірші про красу блідого місяця пізньої осені, я подумав раптом, що січневий місяць ніхто не оспівував. Бо дивиться він байдужим та злим оком на нашу зимову меланхолію… І тоді я написав таке:
1. Тіберій на острові Капрі
Одіне! Я теж верхолаз.
І вже в голові не паморочиться,
І вже в голові не паморочиться,
Падають жовті листя думок
З дерев осінніх – старих філософів.
З дерев осінніх – старих філософів.
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Чому я такий джентльмен?
Маже такий самий
Маже такий самий
Козенятко маленьке
Мандрує між галактиками
Мандрує між галактиками
Святкуючи день будівельника
(Бо всі ми будуємо храм
(Бо всі ми будуємо храм
Кожна колиска – каравела
Кожна дитина – Колюмб.
Кожна дитина – Колюмб.
У дитинстві безтурботному
Коли я бавився
Коли я бавився
За чарочкою "мадери"
Все частіше думаю про країну
Все частіше думаю про країну