* * *
постріл у серце лунає саме тоді
коли ти його не очікуєш
але він втрапить туди, куди був націлений
паперові літачки моїх снів розіб’ються на друзки
об залізобетонні мури листів, кращих подружок
надуманих причин і неправильних інтонацій
коли спиш все здається таким реальним
простягни руку, доторкнись, приголуб
аж до світанку, коли чорно-сіре проміння
зґвалтує невидячі очі
я прокидаюсь, і розумію, де я
мені прикро
та я вперто будую нові паперові літачки
мільйон літачків розіб’є мур
Коментарі (3)
Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0