Фотка жовкне на стінці бетонній,
вицвітаються очі бездонні.
Паруси просолілі в рулонах.
Ніч у чашці надбитій холоне,
крихти хлібні узорили столик,
в казані заблукав товстолобик.
Місяць кинув на плесо доріжку.
Лиш пісок на холодному ліжку,
сон відстав від сузір'їв регати,
не знайшовши між рифів фарватер,
вицвітають на фотці корали.
Тютюнові злітають хорали.

море ранкове сеньйори
танець з биками бичками
сонце здіймають гачками
з-під горизонту нагору
крові краплинки у морі
нерівноправна корида
вирваним серцем риба
кинули сонце горі
берег вечірній сеньйори
море притихло не диха
сонце скотилося тихо
і на пісочку el toro

темне волосся дихає п'янко
ніч розплела закосичена Бьянка
хвилі гортанні небачені гроти
краплі стікають із ніжок колготи
піниться повниться піснею берег
ніч перекинула місяця келих
мокра сорочка просочує тіло
бризки солоні на небо злетіли
коні тікають у море зі стайні
персні підкови зірки одностайні
сальса у хвилях сальса підводна
ніч вигарцьовує ніч благородна

місяцем сходить з полотнища ночі
місяць розчісує коси дівочі
звідки красуня? з Толедо? з Герони?
ні! сеньйорита ясна з Арагону
певно кастильської дівчина крові
місячні обриси ледь мармурові
сонечку пальчики звили корону
ні! сеньйорита ясна з Арагону
спека жага і нестриманість тіла
чайки пареро підбори злетіли
губи смачні Андалузії грона
ні! сеньйорита ясна з Арагону
точені перса Іберії білі
в сонці відбилися персики спілі
віти до сонечка вітер пригорне
так! сеньйорита ясна з Арагону

сеньйорито не плач сеньйорито
шкіра мушлями битими вкрита
синє море таки не сльоза
на руці виграє бірюза
сеньйорито не слухайся чайки
не годиться красуні ячати
темні стегна вгорнулись в пісок
сонце сіло за темний сосок
орхідея розквітла в волоссі
хвиль солоних багатоголосся
сеньйорито вечірнього пляжу
місяць в ноги тихенько приляже

сеньйорита креветки збирає
просолілим пропеченим краєм
ноги в теплій воді жабуринні
вуса вчули інстинкти тваринні
сеньйорита схилилась звабливо
вже тьмяніє зелена олива
очерет посміхається в вуса
тихим плескотом плесом озвуся
сеньйорита впустила відерце
кастаньєти озвалися в серці
свіжий протяг розвіяв задуху
і креветки тікають щодуху
сеньориті сподобались вуса
і сорочки розходиться вузол
з очерету всміхаються предки
не втекли від рибалки креветки

розійшлися вітри-флібустьєри
небом білі проходять трієри
розійшлися колготки на стрілки
і трієри розходяться стрімко
сеньйорита хова апельсини
перекинув креветок корзину
загубились у фалдах базару
дорога апельсинова пара
я жбурляю мідяк за креветку
одягніте її у серветку
а ти сонце за тиху гітару
небом білі проходять отари

хатка при морі покрилася в сіль
маю я гості вітри звідусіль
з сітки вивітрює бриз післясмак
небо лягло відпочити в гамак
чайки до мене злетілись на ланч
ділим креветки хлібинку і плач
хатка при небі поскрипує віз
сіль просипає чумацький узвіз
ромову діжку за возом котю
небу офірую щирий тютюн
чайки пірнають за рибою вглиб
осінь в гірляндах бурштинових риб
хатка при тверді колише човном
ніч за вікном налилась чавуном
слухаю струнний оркестр комарів
свічки мізинчик як сон догорів
чайки заснули над морем один
хатка гойдається в хвилях годин

і пальці пірнають у струни волосся
гітару настроїти не удалося
і ритм відбивають високі підбори
списи наготові страшні пікадори
губам не пробачать свободи сеньйори
любов порятує розбурхане море
розірвана сукня
і пісня на скалки
втонула красуня
всміхнулась русалка

Рому два кухлі, креветок баняк.
Що потребує для щастя моряк?
Яхта біленька, нетерті борти,
Парус на коси не дерли вітри.
З яхтою ночі і дні говорю.
Ромом й креветками повниться трюм.
Де ми пливемо? Незнані краї.
Сіль роз'ятрила всі мапи мої.
Хвилі кохаєм й долаєм гуртом,
Є ще креветки і піниться ром.
Що морякові і шторму огром?
В жилах у нього просолений ром.
Позам рожевим вже губиться лік.
В яхті біленькій заснув чоловік.

за любов до нічного офорту
ти знімаєш високі ботфорти
і по морю проносяться брижі
на пісок коли падають бріджі
і з піску розпадаються форти
за любов до морського пейзажу
віддалася прибійному джазу
голосніше за чайки ячання
морська піна фатою вінчання
обійма й полишає одразу
за любов до солоної кави
пестиш хвилі гарячі ласкаво
шумовиння прозоре білизни
місяць в оці кометою зблисне
хтиво
звабливо
ніжно
лукаво

смоли-змії при білім лиці
я хотів потонуть в молоці
смоли-змії спадають з плечей
водоспадами нічка тече
гриву ніч смоляна розплела
я пірнув у безодню тепла
човен мій потонув в молоці
довго моря чекали плавці
смоли-змії торкнулись мене
і цикута хмільна не мине
і човнове стає кам'яне
плескіт весел затих між зірок
по воді перший робимо крок
і озміявши змріяний стан
чорним локоном ночі я став

біліла сорочка
просолена груба
сантьяго-де-куба
гітара пророча
і місяць на веслах
чека на нас люба
сантьяго-де-куба
і хвиля піднесла
обійми рибалки
просолені губи
сантьяго-де-куба
і хвостик русалки

впала як тінь на пісок
сукня
б'є кастаньєтно висок
сутність
і у вологім піску
перса
на дерев'янім містку
п'єса
сукня на морі твоїм
скресла
нас понесли за буї
весла

цеглинка тулить до цеглинки
з обвітреним лицем будинки
сальсує листя карнавал
то осінь пронеслась учвал
пісок усе пісок і порох
і листя під ногами ворох
і банди псів шукають сук
гітари тихий тихий звук
світить кому гітарні рани
і сумно тут без Адріани
від пива просихає тара
і замовка моя гітара
іду по вулиці самотній
то й що коли в бандані модній
кому світить бандери рани
коли нема тут Адріани
гірка була сьогодні кава
загусла в горлі чорна лава
солона ніч прогірклий ранок
гітару чуєш Адріано?

сеньйорито рвіть сукню для вальсу
ми із вами станцюємо сальсу
хочу вам помогти сеньйорито
явить небові місячність скриту
сеньйорито моя сеньйорито

і тріпочуть ледь шкіра та пальці
горимо у небаченій сальсі
пелюстки розкрива орхідея
сеньйорито не знаєте де я
танцювать непогана ідея

сеньйорито моя сеньйорито
пелюстками цілунками вкрита
я люблю тебе рвійно і ревно
доки сонця не видно самбреро
догорає прозоре пареро

бандеру ріжем на бандани
сідлаєм збуджені банани
ш'єм на ніч із бандан бандеру
і ковдрою легке пареро
горять із топів команданте
розпочинаєм ніч анданте
зорять над пляжем секунданти
солоні ми солодка фанта
люблю тебе моя інфанта
порізав ногу в зорях ранок
бандану наклади на рану
бандеру неба ділять очі
солодкі ми солоні ночі

1
догіркла кава в гондурасі
у черзі автоматних черг
до кавоварових печер
по пиці заплатити в драці
війська повстанці люди звірі
гірчить лиш кава на листку
а ти вбираєшся в луску
в богемній партизанській вірі
не личить порвана бандана
то ж не колготки що нема
не карнавалиться зима
була одна тут нещодавно
гіркий кав'яр і кава згіркла
все ж краще від рядків газет
струсити сніг із сигарет
гой чудернацька ж тут говірка
пильнуй нахабний гондурасець
уже потягся до троянд
волосся павутинь гірлянд
по лікоть гарно би прикрасить
собою звітрене міжстіння
в газетних фотках і рядках
вся доля строчиться в руках
і кава пролилась осіння

2
по піці всім чи всім по пиці
шкода пригвинчені столи
вже пельку пляшкову стули
ми ж кавопивці не п'яниці
гарячий вітер сльози сушить
кав'ярні череп продува
плати і матимеш дива
і море кави ночі зрушить
гойда солону сітку вітер
і на губах рипить пісок
і твій на щастя волосок
рукав калюжу кави витер