у чому та свідомість заховалась
куди поділась, де залишила свої кінці
як ми з усім та з усіма тут розібрались
хоч не вдалось уникнути синців

і де вона тепер живе, сердешна,
чи то ховається, чи просто спочива
ми ж бо без неї, буцім без одежі,
хоча давно вже наша зграя так жила

у тім і кволість, і безмежна наша злоба
у тім, боюся, сутність заплелась
у тім невдалого питання спроба
хто перший, ми чи наша мати відреклась?

2012

раптом ми станемо всім непотрібними
незрозумілими, однотипними
втративши глузд, незважати навчимося
в дусі абсурду рухатимося
все враз навколо проникнется образом
тихим звучанням, обрисом
ледве помітним очам злободенним
скованим духом земним.

що ж, в цьому наше призначення вище
в безглуздім згорати вогнищі

2012

майорить на світанку
мліє ранкова тиша
ледве-ледве прокинувся кіт у кущах
на горі вже не місячно
десь розлетілась фіранка
спалахнув новий день на очах

2012

довгострокові.
чисті, незвідані.
світлом политі,
усі такі віддані.
я назбираю.
обов'язково.
я обіцяю,
цілодобово
молитимусь вишнім
отім, хто на небі.
не певна в звертані,
та певна, далебі,
хтось та й почує,
ні крики, ні скарги,
лише тихі прохання,
як вільнії птахи
2012

поетично люди можуть гратись
обманювати тим пишатись
губитись в неправді
воліти збрехати
чого вони варті?
гадаю палати
зачинених вікон
забитих дверей
й пігулок довіку
я знаю словами
підлеститись можна
довіру придбати
бо й справді
ми досить однакові
з потребою чути
про гарне волосся
про успіх дитини
як схуднути вдалося

а що ж то? щирості
невдала спроба
чи щоб любили спрага
привита ще з утробу
2012

мені у груди відчуття пече
неначе я далеко від цього буття
неначе
я так стрімко й гаряче
ввібрала іншого ковток сиропу
але і досі не могла того второпать
і так жила не відаючи це
мені болить за все
за викрадені роки, і за підлість
за чужі усі скороботи
й за нерівність
за ваші
і мої незвідані дороги
за неспівані пісні й
недовіршованії строки
мені болить за нас
за нашу недороблену державу
за те що й до сьогодні наче страву
її з одного боку той
з другого інший сьорбає по-троху
й мені пече, а їм – ти ба – нічого

2012