Автори /
Анна Волинська (1962)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Ювілейний
•
Темнішають життєві небосхили,
•
Здрастуй, наша зрілосте!
•
Від літа не залишиться нічого
•
Ласкою Божою створена...
•
Якби про кусень хліба думав Бог
•
Лютий, лютий, все ти переплутав
•
Оця хвилина, ця скороминуща
•
Рядком грішу — покутую рядком
•
Прощай, пресвітла радосте моя
•
Майже сонет, майже експромт
•
Храм душі - душа храму
•
Мир духу вашому!
•
Мале тире між датами двома...
•
Якби ж то через терни — до зірок!
•
Весна стоїть на роздоріжжі
•
Заіржавілий засув здвигаю
•
Стою між двох заметів...
•
Як моя сповна відсидить в тілі
•
Не спіть! Чувайте над душами!
•
Люлі-люлі, мово-колискова
•
Опудало забуте
•
Сонет
•
Смертоносне, куце, нетривале
•
Завтра, не завтра… ми знати не можем
•
Осінь, осінь, ти — як сіль на рани
•
Над втомленою щедрістю землею
•
Як добредуть життєвою стернею
•
Боже-побратиме
•
Щоденно нуждою карає
•
Блаженний муж
•
Листок завис на павутині
•
Стоять кущі пошарпані шипшини
•
Цієї осені моїм натхненням станеш
•
Літа літопис згорнеться в сувій
•
Святковий Спас на заході у літа
•
Розiмлiлий вітер натрусив
•
Оплативши сонцем щедре мито
•
Святкує липень літа половину
•
Монолог Йосифа Сліпого
•
Розгоряється вогнище в ніч на Iвана Купала
•
На дні душі лежать мої пісні
•
На семи розхристаних вітрах
•
Так, відкладаючи щастя на потім
•
Мiсячна ніч
•
Чи два десятки зболених віршів
•
Перші весняні грози
•
Нарешті тепло. Вишні розцвiли
•
Пiд молодими небесами
•
Квiти весни найбіліші
•
Я весні i цей рік не чужа
•
Вже тепло
•
Що ж тепер робити, весно слабосила?
•
ГРIШНИЦЯ
•
Закоханість — щастя і подив
•
Я не шукаю зустрічі з тобою
•
Я співатиму Пiсню Пiсень
•
Подай, життя, життєво необхідне
•
Ми вiдвикли від зим суворих
•
Минають за хвилиною хвилини
•
Моя глупото! — Біблію читай!
•
Ніякого «срібного віку».
•
«Засохлi стебла деревiю»
•
«У когось від Рiздва i до Рiздва»
•
«Сади цвітуть весільною фатою»
•
«Зупинись, зупинись, бо ще Осiнь не вся вiдгорiла»
•
«Падають зорі з Нiчного Ковша»
•
«Дивитися — аж сліпнути від болю»
•
«Все менше тих, хто думає і чує»
•
«Хризантеми розхитує вітер»
•
«Земля моя осіння i печальна»
•
* * *
Важко. Нагромаджуються втрати,
від яких ніяк не вберегтись.
від яких ніяк не вберегтись.
Темнішають життєві небосхили,
Спливає часу суєтна вода…
Спливає часу суєтна вода…
Здрастуй, наша зрілосте! Здрастуй, осене!
От і ми з тобою вже на «ти»,
От і ми з тобою вже на «ти»,
Від літа не залишиться нічого...
Дні-перестарки в зиму побредуть...
Дні-перестарки в зиму побредуть...
Ласкою Божою створена
в хвилю натхнення,
в хвилю натхнення,
Якби про кусень хліба думав Бог,
якби не мав дозвілля ні на йоту
якби не мав дозвілля ні на йоту
Лютий, лютий, все ти переплутав,
Заблукав у зиму — з теплотою,
Заблукав у зиму — з теплотою,
Оця хвилина, ця скороминуща
Сліпуча мить у спалахах століть —
Сліпуча мить у спалахах століть —
Рядком грішу — покутую рядком.
Вони мені — за злочин і за кару;
Вони мені — за злочин і за кару;
Прощай, пресвітла радосте моя.
Тих сліз, яких немає, не осушуй!
Тих сліз, яких немає, не осушуй!
О Всесвіте! Почуй мене, почуй!
Хоч зараз не покинь напризволяще
Хоч зараз не покинь напризволяще
На радість превелику ворогам
Над вашим храмом знов злетілись відьми!
Над вашим храмом знов злетілись відьми!
Мир духу вашому!
О ні!
О ні!
Мале тире між датами двома.
Попереду, позаду — нескінченність.
Попереду, позаду — нескінченність.
Якби ж то
через терни — до зірок!
через терни — до зірок!
Весна стоїть на роздоріжжі.
Морозом знову узялася,
Морозом знову узялася,
Заіржавілий засув здвигаю,—
Вже стоїть при моєму порозі
Вже стоїть при моєму порозі
Стою між двох заметів,
Зневажена зимою.
Зневажена зимою.
Як моя сповна відсидить в тілі
Строк непосидючая душа,—
Строк непосидючая душа,—
Не спіть! Чувайте над душами!
Коли у листопад рушили,
Коли у листопад рушили,
Люлі-люлі, мово-колискова,—
Не орел, не сонце і не меч!
Не орел, не сонце і не меч!
Опудало забуте стовбичить на городі,
чи молиться, чи молить, чи милостині жде.
чи молиться, чи молить, чи милостині жде.
У теплі дні збирання винограду
зустрінь когось. І в очі зазирни
зустрінь когось. І в очі зазирни
Смертоносне, куце, нетривале
Це життя минає стрімголов,
Це життя минає стрімголов,
Завтра, не завтра… ми знати не можем
Скільки лишилося днів про запас.
Скільки лишилося днів про запас.
Осінь, осінь,
Ти — як сіль на рани,
Ти — як сіль на рани,
Над втомленою щедрістю землею
Сповняється щорічний ритуал:
Сповняється щорічний ритуал:
Як добредуть життєвою стернею
Літа мої до старості колись—
Літа мої до старості колись—
У хвилину щастя, у годину горя,
Втомлена дрібними справами земними,
Втомлена дрібними справами земними,
Щоденно нуждою карає,
Дрiбних не жаліє жал,
Дрiбних не жаліє жал,
* * *
За І. Франком
За І. Франком
* * *
* * *
Цієї осені моїм натхненням станеш...
Літа літопис згорнеться в сувій,
Позатираються дати.
Позатираються дати.
Святковий Спас на заході у літа
Церковним дзвоном сповіщає збір,
Церковним дзвоном сповіщає збір,
Розiмлiлий вітер натрусив
Яблук спілих в трави розігріті.
Яблук спілих в трави розігріті.
Оплативши сонцем щедре мито,
Теплий серпень починає путь.
Теплий серпень починає путь.
Святкує липень літа половину
I дні стоять, як келихи з вином
I дні стоять, як келихи з вином
Високий час випробувань наблизивсь
Моєї Вiри — злом чужих ідей.
Моєї Вiри — злом чужих ідей.
Розгоряється вогнище
в ніч на Iвана Купала,
в ніч на Iвана Купала,
На дні душі лежать мої пісні,
Як скарб старий лежить на дні морському.
Як скарб старий лежить на дні морському.
На семи розхристаних вітрах,
По чужих квартирах i кімнатах,
По чужих квартирах i кімнатах,
Так, відкладаючи щастя на потім,
Наймити вічні грузнем в роботі.
Наймити вічні грузнем в роботі.
Мiсячна ніч! В заколисані трави
Падають стрімко розгублені зорі.
Падають стрімко розгублені зорі.
Чи два десятки зболених віршів
Спасуть поета в день Страшного Суду?
Спасуть поета в день Страшного Суду?
Перші весняні грози. Перші духмяні зливи
На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
На тополині бруньки, на черешневий цвіт,
Нарешті тепло. Вишні розцвiли,
На тисячі свічок панiкадила.
На тисячі свічок панiкадила.
Пiд молодими небесами,
Перечекавши холоди,
Перечекавши холоди,
Квiти весни найбіліші
Кинулись людям під ноги.
Кинулись людям під ноги.
Я весні i цей рік не чужа.
Знову ця велика таємниця:
Знову ця велика таємниця:
Вже тепло. Вже голуби п’ють
воду з калюж відталих.
воду з калюж відталих.
* * *
Немає сили довше буть святою.
Я в грішниці іду. Пiдпалюю мости.
Я в грішниці іду. Пiдпалюю мости.
Закоханість — щастя і подив,
І погляд в зірки, горілиць.
І погляд в зірки, горілиць.
Я не шукаю зустрічі з тобою,
Своєю згубою, облудою, бідою,
Своєю згубою, облудою, бідою,
Я співатиму Пiсню Пiсень,
Бо сьогодні коханням хвора.
Бо сьогодні коханням хвора.
Подай, життя, життєво необхідне,—
ні віллу, ні басейн, ані кольє,—
ні віллу, ні басейн, ані кольє,—
Ми вiдвикли від зим суворих —
Парниковий ефект взнаки.
Парниковий ефект взнаки.
* * *
Моя глупото! — Біблію читай!
«Перед свиньми не розсипайте бісер».
«Перед свиньми не розсипайте бісер».
Ніякого «срібного віку».
Бряжчить нахабніюча мідь.
Бряжчить нахабніюча мідь.
Засохлi стебла деревiю
Стирчать з холодної землі.
Стирчать з холодної землі.
У когось від Рiздва i до Рiздва,
А в когось від розп’яття до розп’яття.
А в когось від розп’яття до розп’яття.
Сади цвітуть весільною фатою,
Радiй, земля, — сади твої цвітуть!
Радiй, земля, — сади твої цвітуть!
Зупинись, зупинись,
бо ще Осiнь не вся вiдгорiла,
бо ще Осiнь не вся вiдгорiла,
Падають зорі з Нiчного Ковша,
Серпень готує обжинки.
Серпень готує обжинки.
Дивитися —
аж сліпнути від болю!—
аж сліпнути від болю!—
Все менше тих, хто думає і чує...
Імперія Матерії навкруг.
Імперія Матерії навкруг.
Хризантеми розхитує вітер,
Клапті снігу підсвічують мить,
Клапті снігу підсвічують мить,
Земля моя осіння i печальна,
Земля моя печальна, золота,
Земля моя печальна, золота,
Вiд безвiстi загублених зірок
Приходим тілом в руки повитух,
Приходим тілом в руки повитух,
Огляди