Я знову самотня, без тебе блукаю,
І поглядом ніжним тебе я шукаю,
В душі лише біль, а на серці - печаль,
Ми разом не будемо... знаю! А жаль!

Коли тебе бачу - в душі аж тремтить,
В очах сльоза болю й розлуки бринить.
Мабуть, це кохання, мене ув`язнило,
Тебе я любитиму, люблю і любила!

My dear friend! I love you!
I want to be only with you.
And every time I find you,
Because I die without you!

You know my love is very strong,
We’ll live together very long.
And every time I’ll be with you,
Because my friend-boy, I love you!

Сиджу я на лавці, і бачу картину,
Бліда, як стіна, упала дівчина,
Вона розляглася, мов вдома на ліжку,
І вже на обличчі не бачу усмішку...
Я підійшла, і дивлюся на неї,
На її очі і губи мерзенні.
І тут на очах з’являються сльози,
Сльози не болю, а сльози неволі...
Якої ж неволі? У себе питаю!
А тої залежності, від якої вмирають.
Залежність від наркотиків для кожного можлива,
Якщо не зупинитись, то ляжеш у могилу.
Наркотик все більше бере тебе в полон,
А ти не піддавайся, і йди напролом...
Не дай їм стать на трон!

Навіщо зі мною
так доля вчинила,
Навіщо любов’ю
серденько розбила?
Чи може так треба,
мене покарати?!
За що, я ж не знаю—
за бажання кохати?!
Та ні! Не потрібно!
Для чого? Не знаю!
Душа розривається,
я ніби вмираю…
О, Боже ! Любове,
та що ж ти зробила?
Навіки сердечко
моє ув’язнила !
Невже це так важко?
Невже не можливо?
Щоб доля пекуча
мене зрозуміла?!
Та це лише мої
плакучі прохання,
Але , все одно , я
доб’юся кохання!!!

Життя дається лише раз,
І всім одна дорога…
На все існує певний час,
Із вірою у Бога!

І кожен день, і кожна мить
Проходять не даремно,
Бо є бажання просто жить,
Робить добро приємно!

Кохати, плакати, радіти,
Творити, вірити, любити,
Читати, знати, шанувати…
І просто жити й цінувати!

Життя пливе, і час минає,
Все родиться, і все вмирає,
Людина любить – розквітає…
Життєвий цикл так триває!

У країнська мова -
К олискова пісня,
Р оботящі люди,
А ж у полі тісно.
Ї жте на здоров’я
Н аші смачні страви.
Ц інності народу,
І жага до справи.

Я плачу…сльози проливаю
За тебе мій таємний друже
Ми не знайомі—це я знаю,
Але люблю тебе я дуже.
Це лише доля при бажанні
Зведе нас разом у дорозі
І щастя наше в дні настанні
Розквітне навіть при морозі.
Мій любий, ми як одне ціле
Будемо жити в цьому світі
І хай навіки буде зріле
Наше кохання в довголітті.
Але це так лиш мої мрії
Про тебе, мій таємний друже
О, доленька, все ж є надії,
На це я сподіваюсь дуже!

Я знати тебе не хочу,
Від мук мою душу зжимає,
А сльози, як злива осіння,
За тебе сердечко так крає.

Чому я сумую, страждаю?
Про тебе так мрію, кохаю!
А доля нас все не єднає,
Чому так буває, не знаю!

1.Знов прийшла зима
Радість принесла
Дітворі на дворі
Снігу намела.(2 рази)

Приспів:
Ой, ти , зимонько, зима
Чарівнішої нема
Радість всім нам принесла
Ой, ти, зимонько, зима.

2.Снігу, снігу намела
Сріблом землю всю укрила,
А ялиночку-красу ,
Всю в прикраси нарядила.(2 рази)

Приспів:

3.А тепер зима з дітьми
Свято робить навкруги
Всіх піснями розважає
Й привітаннями вітає.(2 рази)

Приспів:

Перше вересня, малята!
Час уже до школи йти
Книжка, зошит і щоденник
У портфелі – назавжди.
А ще ручка , олівець,
Та резинка й струганець
Все воно вам тут згодиться—
Для науки пригодиться!
Математика , читання,
Малювання та писання,
Рідна мова солов`їна –-
Для науки всім потрібна.
Тож навчайтесь ви старанно,
Слухайтеся вчителів,
Ваші успіхи в навчанні
Будуть радувать батьків.

Two birds were flying under the sun in the sky
They were dancing above the window my.
They were round among the cloud
The melodies from their souls were loud.
Look what a beautiful sun! Look what a paradise!
We want to see only happiness in people’s eyes
Let everything blossom, we know what they mean
And we will admire a wonderful spring.
And suddenly shot like a bolt from the blue
And their beautiful dream didn’t come true.
He cried from the pain and fell on the grass
He had seen the sun and the sky for the last.
And only her crying was heard in the land
Who had the tears, pain and sorrow there send
And the wounded bird hardly breathed
Nothing was seen. The land was covered by mist.
Don’t cry, don’t cry, don’t miss my dear,
Live without me, but I always will be near.
And who has broken our kin
Will always live and suffer with this sin.

Роки дитинства промайнули
І їх вже нам не повернуть,
І тільки в серці про минуле
Назавжди пам'ять збережуть.

Про дитсадок, про школу й клас,
Ми пам’ятати будемо!
Про перший дзвоник й випуск наш
Ніколи не забудемо!

Чарівна пора знову прилетіла,
Навкруги ліси всі озолотила,
Принесла дари людям на спожиток,
Погостила й згодом пішла на спочинок.

Перелітні птиці в небесах блукають,
Біле пір’я з неба, наче сніг кружляє,
Дощ, як сльози птахів печаль сповіщають,
Адже рідну землю вони покидають.

Холод, дощ осінній, зимній вітер виє,
І невдовзі , мабуть , все сніжок укриє,
І тоді у гості зима завітає,
Й морозець за щічки діток пощіпає.

Люблю я мову солов`їну
І цвіт калини навесні,
Люблю родину , Батьківщину,
Й святу хлібину на столі.

О, Боже, я тебе благаю
Візьми нас під своє крило,
Я рученята простягаю,
Молюся , так щоб і було.

Спаси мене й мою родину,
Від різних бід і злого ока,
І захисти в лиху годину,
І хай обходить нас морока.

Й прости мені мої провини,
Не дай їх знову повторити,
Допоможи моїй вкраїні,
В майбутньому щасливо жити!

Ти -- моє кохання,
Ти -- моє життя,
Я живу для тебе,
Ти -- моє буття.

Вранці прокидаюсь
З думкою про тебе
Боже ж, як кохаю
Милий мій, я тебе.

Боже ж, як я хочу,
Щоб були ми разом,
І розлуку вражу
Побороли зразу ж.

Ти -- моє кохання,
Ти -- моє життя,
Я живу для тебе,
Ти -- моє буття.

Літали два птахи у небі, під сонцем,
Літали високо над нашим віконцем,
Кружляли у хмарах, співали пісні,
Мелодії лились з душі голосні.
Поглянь, яке сонце! Поглянь, який рай!
Нехай радість й щастя зігріє наш край.
І все хай цвіте і буяє красою,
Захоплює нас і милує весною!
І постріл… як грім серед ясного неба.
Йому вже ні сонця, ні неба не треба.
Він зойкнув від болю, поринув у сни
Чому він помре й не побачить весни.
Лише плач голубки лунав на весь край,
Благала вона повернути їй рай.
Але все сховалось, ніхто це не чув.
Лиш ранений голуб із болем зітхнув.
Не плач, моя люба, не плач, не ридай,
Живи ти без мене, люби ти цей край.
А той, хто зламав наше щастя земне,
Нехай з цим гріхом і надалі живе.