Мы все застынем в вечности однажды.
Уйдем, непопрощавшись, навсегда.
Никто ведь не приходит сюда дважды.
Никто не возвращается сюда.

У нас есть время - несколько мгновений:
Минуты, дни, недели и года.
Еще есть вечность, только это время
Не получали люди никогда.

Мы гости в этом нерушимом мире.
Нам жизнь дана на время, то есть в долг.
И будь то птицы, люди или звери,
Мы постепенно вносим свой залог.

Кто радуется жизни поминутно,
Кто крутится, как белка в колесе.
Со всеми жизнь играет злую шутку.
Мы все равно в могиле будем все...

2013

Моя душа... Душа моя...
Що далі?
Розламана, розбита
Майже вщент.
Усі важкі незаліковні рани
Лишають на шляху кривавий слід.

Чого мені потрібно?
Розуміння.
Краплиночку легкого співчуття.
Мені потрібне лагідне створіння.
Таке ж крихке та сильне
Як і я...

Мені потрібне тепле влучне слово
Що пробира одразу й
Назавжди.
Мені потрібно щастя...
Лиш такого,
Яке не зникне більше нікуди...

2013

Мені так гірко й сумно, аж до болю.
І день - не день, і ніч - давно не ніч.
Я часто говорю сама з собою,
Лиш голова і серце, віч-у-віч...

Мені без тебе дивно і незручно.
Зима холодна, літо наджарке.
По жилах кров тече в’язка й пекуча,
Як тільки но я згадую тебе.

Заснути намагаюся щоночі,
Уже давно, доречі, не сама,
Але перед очима твої очі.
А з ними вже до ранку сну нема.

Я лікуватись мусила від тебе.
Та ліки ще не винайшли такі.
Мабуть це моя доля, бачить небо,
З тобою в серці йтиму крізь роки...

19.12.2012