А знаешь, я влюблена.
Но не в тебя, не в другого.
Я любви своей верна.
Я в жизни влюблена дорогу.
Я влюблена в печали дней
И в радости секундных увлечений,
В разнообразие окружающих идей
И в минуты грустных чтений.
Влюблена в преграды, жизнью даны
И в раны тела и души.
Влюблена в людей, которые есть рядом,
И в тех, которые ушли.
Я люблю терять и находить,
Люблю надеяться в момент разочарования,
Люблю я очень всех любить
И одарять заботой и вниманием.
Люблю огорченной порою я быть,
Люблю падать и вновь подыматься,
Словом, люблю я жить,
И никогда ни за что не сдаваться!

2012г.

Чисте, вірне, вічне кохання
Зустрічаємо ми не часто,
Таке, як небо безкрайнє,
Загадкове, таємне, але справжнє.
Та трапляються дива на світі
Мабуть, раз на тисячу літ,
Коли якоїсь чарівної миті
Коханням наповняється світ.
Таке кохання, хоч і не взаємне,
Але вірне, вічне
Вразило серце Петрарка таємно,
Коли зустрів він дівчини обличчя.
Обличчя, що назавжди запам’яталося,
Якому присвятив він все своє життя,
Яке уві сні йому являлося,
Лаура – таке її ім’я.
Сотні віршів написано в честь неї,
Тисячі мрій і спогади присвячено лиш їй,
А все через миттєву зустріч з нею
За все життя лиш декілька разів.
І не важливо, що не було її поряд,
Що не казала вона: «Кохаю тебе»,
Лише один її погляд
Змусив все життя пам’ятати себе.

2012рік