Вони любили у волосся вплітати пшеничний колос,
і бігли босі по стерні,раділи і кричали в один голос.
Колись дітьми були…
А зараз і вони з дітьми,які вже теж ламають колоски.

В глухому лісі тролі бродять
Настала ніч і вітер стих
І духи ті що те тебе водять
Хотіли щось розповісти

Над темнотою місяць сходить
І чиїсь душі неначе скрізь
Тебе свідомо щось підводить
До синіх рік чи до біди

Лиш шум води і більш нічого
У вухах твоїх тихо чути
Здається вже нема нікого
Та вони тут їх не минути

куняє хтось
Можливо сторож цих лісів
Не хочеться його будити
Та він лиш птах не вартий слів

Над головою висять зорі
Чому я заблукав в лісах?
Ніхто чомусь не заговорить
І страх зявився у словах

А ж раптом бачу чужу постать
Високе щось в очах зявилось
Напевно троль що лісом бродить
А може це мені наснилось

Та не було це тіло сном
Цей дух не розмовляв словами
В думках він плату попросив
І відповідь відчув думками

У мене не було грошей
Тай йому гроші та й не треба
Він тільки їжу всю забрав
і сів і зїв це просто неба

І тут і ніч пройшла швиденько
І ранок вже сюди дістався
А троль на стежку показав
І я подякував і попрощався..

А люди все ж таки творців творці
Хтось нас колись ліпив як глину у руці
І мняв і думав що і як для чого?
Але творінню так і не сказав для чого?

Ходили люди довгими шляхам
І йдем і ми шляхами тих....
А хто колись там перед нами?
А хто колись топтав пісок доріг.

Гуляє вітер штовхаючи по полю
Листочок що колись до долу впав
Він веселив колись красою
Те дерево під котрим я спав
ще вчора прикрашав він крону
Всміхався сонцю і нічній зорі
Та впав униз і побіг по полю
Він ще вернеться знаю на весні.


2012

А жінка та була красою
Й волосся з вітром говорило
вмивалась завжди ранковою росою
і своє тіло сонцем гріла

вона була спокійна й мила
любила заховатись в тишині
й у тиші темній думки лила
на білий лист тримаючи його в в руці

Мабуть не любила мене
Можливо хтось мені наврочив
А може Бог що в світі є
таку він долю на пророчив

Кажуть..це почуття мине
і я уже не раз це чув
Та не стосується мене
Про неї я ще не забув

Вона живе в моїх думках
І інколи приходить в сни
Життя моє не мов в снігах
А так хотілось би весни

Ті очі і усмішка милі
У мене завжди в голові
Вони такі,такі красиві
Що й не хочеться в рай мені

Гірськими порогами неслася ріка
Холодна й жива карпатської краси
Впала на хвилі дівоча сльоза
Крапля суму тієї біди
Нема вже того за ким та краса
Сьози пролила тієї весни
Нема вже того що забрала війна
Не вернеш його,не відродиш з роси

їм завжди щось не так
і все б зробили зразу
когось цінуть а комусь фак
побачиш не одразу

актори з них ну так собі
хоча вистава довго йде
по тєліку по пару раз
Побачиш там таке

Вона йому ,а він її
штовхає компліменти
хоча й відомо їм давно
Вони одного оператора абоненти

в обох давно один тариф
Та щось не клеїться звязок
Напевно з них хтось чорний гриф
І хоче взяти свій шматок

І так щодня і кожен день
Така туфта отам іде
Коли ж зрубають о той пень
що на кордоні в них росте.

Кому цікаво хай пильнує
Оцю політику таку
А я вже краще суп зготую
й кудись до когось попливу.

Люблю тебе за твої очі
Твої слова,твої думки
Побачити тебе я хочу
і доторкнутись до руки

Подарувати тобі квіти
Подарувати все що маю
З тобою спокій на душі
Нехочиться іти до раю

Лиш хочу бути там де ти
а ти де я ,і разом ми
Радіти тому що є наше
І йти з любовю до мети)))

А там хтось крикнув місто місто….
А в місті тісно.
Там тісно для моїх думок
І хnось мені відкаже звісно
Ти просто сельський пареньок
Можливо й так,а може й ні
Та вмісті холодно мені
І в людях там багато бруду
багато сліз багато й суму
Хоча життя і там пливе
й живуть ще там ті мудрі люди
Котрих так мало на землі
і більше уже навряд чи буде
Та все ж там холодно мені.

2010