Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Йорік Вкраєний (1983)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   гра в квача
    Яка чудова гра в квача
    коли ти вже з дітьми дорослий
  •   Різдво
    Усі чекають зиму щедру
    Де пада сніг й мороз тріщить
  •   бринить холодний макіяж
    бринить холодний макіяж
    що не змивається сльозою
  •   політ над морем
    кигиче, вабить синій птах
    у вишньому небі ширяє
  •   каяття
    ти підеш...я вже згоден
    лишилось почекати до зими
  •   графіті
    На аркуші твої слова - графіті
    Такі болючі - "Я тебе люблю"
  •   негода
    Ці грізно чорні сірі скелі,
    Навкруг гроти, немов гробниці.
  •   розрив
    Не знаю я чи ти зронила
    Хоча б одну свою сльозу
  •   бесіда з собою
    Розчиняється мій тихий сум
    У келиху вечірнього хересу.
  •   ехо
    Так боляче злунало літнє ехо
    На стиглих сонячних лугах.
  •   кіно
    Ми змарились Берліном й Кантом
    До того, як зустрітися в кіно.
  •   роса
    По ночі вже рум’янить світ
    Сірява темнота щеза повільно.
  •   лабіринт
    В полоні чорних марень
    Шукаєш потяг шалу.
  •   міст
    В тумані сірим, на мості
    Ти шкутильгав туди – сюди.
  •   міфи
    Не шанував, не стримував себе
    Забув про хрест, якого мав нести.
  •   сніжинка
    Ревуть святково скрізь фанфари,
    Бравурний рік тікає в небуття.
  •   хмари
    Щасливі та байдужі хмари
    Пливуть по сині неквапливо.
  •   літо
    Забарвило. Півліта відбуло,
    Холодний бір сповна нагрівсь.
  •   сивина
    Жевріє спалах напівколом,
    Обпалює коріння горбовиння.
  •   час
    Біжи , втікай нещадний часе,
    за твій галоп я вже не плачу
  •   політ
    Вона прийшла якось
    запізно вранці
  •   холод
    Я плач душі почув в собі
    коли один у ніч глуху,
  •   ідилія
    Я СОНЦЕ СОНЦІВ У ВСЕЛЕННІЙ,
    Та не у тій, що там – в своїй.
  •   пиха'
    Забути сум, забути радість,
    Це благодать забути все.
  •   душа
    душа немов на метрику подібна
    на карб записано чуже буття
  •   місто
    байдуже дивиться на місто осінь
    їй мало праці в хащах кам'яних
  •   Прогулянка
    По оголених нервах суть гуляща вирує
    Самота дерев’яна по снігу скляніє.
  •   Несміливі думки
    Завуальовані твої думки
    Дурманом вислизають з нутра.
  •   Штурвал узяв повторне коло
    Штурвал узяв повторне коло
    Життя впливло у білий штиль
  •   Летить між зорями болід
    Летить між зорями болід
    Розтоплює століттям лід.
  •   Нас поєднали недописані листи
    Нас поєднали недописані листи,
    Французькі фрази на півтоні.
  •   Вкрилось місто жовтою вуаллю
    Пожовкло місто під вуаллю
    Сховалось у туманнім мареві
  •   Мрія
    Я намалюю тебе на світанку
    У невпізнанно-світлих міражах,

  • Огляди

    1. гра в квача
      Яка чудова гра в квача
      коли ти вже з дітьми дорослий
      розігравсь і вигляд млосний,
      чом не весела гра в квача?

      яка ж розумна гра в квача
      всім весело, тебе сприймають
      від тебе радісно втікають.
      яка ж гуманна гра в квача!

      Всі згідні, чудова гра в квача,
      дорослі радісно кивають.
      Але ж вони в її не грають!
      ...тому і гарна гра в квача.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Різдво
      Усі чекають зиму щедру
      Де пада сніг й мороз тріщить
      Жене пора ця думу вредну
      Від білизни їй не тужить

      Сніжинки ці такі тендітні
      Так ніжно туляться до вій
      Летить малеча в санках з гірки
      Сміється з неба Миколай
      Різдво іде у кожен дім...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. бринить холодний макіяж
      бринить холодний макіяж
      що не змивається сльозою
      думи згуртувались в гардіяш
      підсилені твоєю красотою

      в альтанці на секунду задрімав
      вечірній час шепоче менестрельно
      будинок без обох нас опустів
      згаса повільно свічка на тарелі

      забутися не можна, бо свідомий
      морфей давно до себе не бере
      для всіх чужий і несповна байдужий...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. політ над морем
      кигиче, вабить синій птах
      у вишньому небі ширяє
      море під ним впопихах
      тугу мінором волає

      диха важко, кляне, шаленіє
      живе хоче знищити вщент
      кипить люттю, булькато регоче
      хоче вирватись , знятися вщент





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. каяття
      ти підеш...я вже згоден
      лишилось почекати до зими
      коли випаде сніг і сльози
      і самота - супутник мій

      повзтимуть нудно довгі ночі
      на нашу невелику спільність
      тепер надії всі й штукарства
      на забуття й її чесноти

      я зостаюсь...себе присплю
      у душу вже ніхто не ввійде
      нічого не віддам, ніхто не візьме
      провину всю на себе заберу



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. графіті
      На аркуші твої слова - графіті
      Такі болючі - "Я тебе люблю"
      І ця примітка "Твоя на вікі - вічні"
      Соромлюся себе і досі бережу

      Хоч час пробіг і ти вже не моя,
      Та суть моя ще у тобі.
      І ще душа зрідка торкає душу
      і спонтанно сльози душать очі




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. негода
      Ці грізно чорні сірі скелі,
      Навкруг гроти, немов гробниці.
      Повсюди пустка,мов в темниці.
      І за сторожу валуни.

      Недавно лиш світило сонце.
      Тремтіло в небі голосів суцвіття.
      Взбатюжене проміння злито в лезо,
      вперіщилось на лазурове скельце.

      Милується, сотає вниз.
      Жевріє згар стоглавими пудами.
      Стелиться все печеними плачами.
      Це – падав дощ… а все міраж.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. розрив
      Не знаю я чи ти зронила
      Хоча б одну свою сльозу
      Коли кохання наше вбила
      Сховавшись у скляну труну.

      Нападав дощ у мою душу.
      В очах мілких – калюжі та вода.
      І марево твоє в солонім морі
      У пробитому човні повільно тоне.

      Я мов той юнга – морячок,
      Що з плавання зійшов на землю.
      Від піску сухого змок,
      Будую невпопад зі смутку греблю.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. бесіда з собою
      Розчиняється мій тихий сум
      У келиху вечірнього хересу.
      Я рукою помішую гармонію,
      Навколо інших, що не розуміють…
      Дивляться на мене… я не смію
      Слухати музику їх поглядів.

      Не розумію, чому закриваючи очі,
      Коли дивлюсь вверх на стелю…
      Лиш далі знаю, чому не дивлюсь вниз.
      Там глум мого і твого безчестя,
      Що в’ївся пліснявою у дерево і душі.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ехо
      Так боляче злунало літнє ехо
      На стиглих сонячних лугах.
      По них лечу я у задумі ніжно
      І марю ними у ранкових снах.

      А спілий верес млосно яскравить.
      Говорять: ну і що там літом?
      А теплий дощ уже не відшумить
      і не запахне в полі стиглим житом.

      Теплом із рук повзе вужем
      Походжає осінь золотом укрита…
      Падав лист під ноги ложем срібним
      у лугах згасає відлуння літа…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. кіно
      Ми змарились Берліном й Кантом
      До того, як зустрітися в кіно.
      Його сюжет сентиментальний
      Намріяв нам ефір ментальний.

      До тебе я знімав сумні сюжети,
      Ти ж на флейті грала арії
      фальцетами шептала власну драму
      фарбуючи витинанки в кіноварі.

      Та рветься плівка і зника Бі-Муві
      Софіти гаснуть і ледача вуція
      кида в хорор сюжет сакральний,
      сценуючи життя в девіз фатальний.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. роса
      По ночі вже рум’янить світ
      Сірява темнота щеза повільно.
      спадає ранкова сонна лінь,
      Хоч сіротінь і облягає простір щільно

      Ось біла білота біліє,
      Пливе по соннім моріжку.
      Розчинить прощедрує
      тугу росяну



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. лабіринт
      В полоні чорних марень
      Шукаєш потяг шалу.
      Не обертаючись бредеш
      Засліплений у бальну залу.

      Там вир емоцій та потуг,
      Танці без музики та слуху.
      І промінь в серці вже потух
      Втікав надія в білу скруху.

      Бо ж не знаєш що блукаєш
      Байдуже все й немає планів.
      Без погляду, любові...
      в лабіринті



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. міст
      В тумані сірим, на мості
      Ти шкутильгав туди – сюди.
      Від себе втік. І в гості
      Напросився у синь води.

      Усе заклякло, ніч глуха…
      Темнота злорадно споглядає.
      Нещасний видих видихає
      Щоб відігнати останній переляк.
      …усе завмерло, ніч німа.
      Вляглися хвилі, рябить вода
      зколихана конвульсіями мить…
      Над мостом літа регочуча душа.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. міфи
      Не шанував, не стримував себе
      Забув про хрест, якого мав нести.
      Вирвище життя захлиснуло мене:
      Спокуси, чорні очі, істина в вині…

      Любові прагнув палко, та пізнав
      Холодний дотик нагої блудизни.
      Надію на кохання розвінчав
      Убив реальність через міфи

      Зітліло все. Лиш лють коптить.
      Ридає над попелищем оголена душа.
      Уявний рай зник у наглу мить…
      І знову я один. Знову ця розпука…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. сніжинка
      Ревуть святково скрізь фанфари,
      Бравурний рік тікає в небуття.
      В холоді летять білі пари,
      Твого самотнього незваного життя.

      і з неба в парах падають сніжинки…
      Ось на рукав пальта тобі злетіла,
      Така самотня й гарна, як і ти.
      Вона теж мого тепла хотіла.

      Та не розкривай свого ти серця.
      Вона крихка, її загубить жар…
      О ні. Вона вже бачиш плаче!
      тебе здолає і тебе полюбить



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. хмари
      Щасливі та байдужі хмари
      Пливуть по сині неквапливо.
      У тебе смуток – у них чари
      Сягають з висоти звабливо.

      зима була холодна дуже.
      Щелепи зводило…то не холод,
      Це смуток кволе тіло стриже
      На стіл письмовий дує морок

      У натовпі байдужому бредеш
      Чоло даруєш небесам.
      Непомітно гіркоту лигнеш.
      Летиш …хмара хмарку затуля…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. літо
      Забарвило. Півліта відбуло,
      Холодний бір сповна нагрівсь.
      Домашній сад, як біле полотно,
      Замріяний у спокій прихиливсь.

      Вбрані у зелено – жовті ризи,
      П’янливо кадять пахощі медові.
      У своїй задумі діви – липи
      Над ними ореол ладнають бджоли.

      Дні пробігли липневим зорепадом.
      настала лагідно – мрійлива тиша.
      Поля й долини вкрилися туманом,
      чоло вкриває благодать сонлива.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. сивина
      Жевріє спалах напівколом,
      Обпалює коріння горбовиння.
      Минувся ідолищів сором
      для часу нового й предтеч

      Ріка сумну співає давнину,
      Над берегом замріявсь ліс,
      житнє поле тче із неба сивину,
      Живим потоком пнеться верболіз

      днів серпанкових і розпачу
      зросять світанками та зорями
      і підуть в лютім герці скачу
      на польові скибини й лави.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. час
      Біжи , втікай нещадний часе,
      за твій галоп я вже не плачу
      я, швидкоплинний, ще не раз
      холодне літо в снах побачу.

      І я біжу, біжать хвилини
      секунди навіжено лік ведуть
      ритмічно так вицокують машини
      коли ж кінець, куди усі прийдуть?

      Одне прошу тебе, невпинний,
      буття в мені не проганяй
      вбирай мої думки , байдужий хронос,
      і безкінечністю нас відновляй

      лютий 2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. політ
      Вона прийшла якось
      запізно вранці
      і поглядом таким
      незнанно - тихим
      шепнула вмить так
      гнівно - співно
      що сад зашарівся і став
      смиренно - лихим


      і звуки ті, які вона
      збирала - заплітала
      мов дош нічний були
      уривчасто - розмиті
      слова ті я тілом
      читаючи змивав,
      слова, що пробігали непомітно й легко


      вона пішла, а я чекав все
      ніжно - сумно...

      16.10.2004



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. холод
      Я плач душі почув в собі
      коли один у ніч глуху,
      сльозу здушивши в кулаці
      вголос долю звав нікчемну.

      За час , що марно так летить
      ладен плакатись до смерті.
      де холод у душі рипить,
      і сніг сурмить у круговерті.

      Дурна надія серце крає,
      яке вже звикло з сумом жити.
      супутниця душа тепла не має,
      за днями продовжує тужити



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ідилія
      Я СОНЦЕ СОНЦІВ У ВСЕЛЕННІЙ,
      Та не у тій, що там – в своїй.
      У тій , що в мене, в безіменній.
      непевній, зболеній до краю мрій.

      Я розумію послідовності предметів.
      Я бачу в атомах всі речі.
      досяг гармонії мети
      крізь різні дивні поторочі.

      І раз по раз у цім безмежжі,
      Не можна не шукати вихід.
      Мов сновида у закритому тунелі,
      Що небо через місяць бачить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. пиха'
      Забути сум, забути радість,
      Це благодать забути все.
      Коли увійде у свідомість
      Лезо каяття тупе

      Ми вірим у чуже прощення,
      Леліємо літа потьмарені
      Та хибне це для нас учення,
      Воно приносить сором й гніт.

      Забути все, забутись в щасті,
      Це аксіома не для всіх.
      На вогнищі пихатого багаття,
      Ганьбою часто догоряє гріх.
      07.12.03.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. душа

      душа немов на метрику подібна
      на карб записано чуже буття
      закута там жага чавунна
      яка все рве і чуть її виття

      і лише коли з безкрайого похилу
      помітивши змарнилий зух
      впаде червона іскорка врожаю
      що полумям від сталі звільнить рух

      ти, скупістю просякся
      пробудження вже не чекаєш
      бо шлях легкий і мрійливий
      не розбудить в тілі гарт




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. місто
      байдуже дивиться на місто осінь
      їй мало праці в хащах кам'яних
      поодинокі деревця і штучні квіти
      обабіч пластик і з бензину піт

      по клаустрофобічних вулицях
      натура голосом знесиленим вола
      де звичний шум какофонічний
      мов какаду відбився від плеча

      горланять тіні і лягають на асфальти
      пещерний гул шуга в метро
      слизький тілесний холод зніме наші скальпи
      повсюди ходить осінь у манто...

      жовтень 2008р.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Прогулянка
      По оголених нервах суть гуляща вирує
      Самота дерев’яна по снігу скляніє.
      Скособочене сонце сльози морозить…
      Ліс гілками та інієм душу тривожить.
      Рвучко здійме та глухне. Підніме і тисне,
      Шпурляє по шпилях й корою шкребоче.
      Впавши на землю вологу з пари лигає,
      Тім’я й чоло смолою п’янкою шпаклює.
      Маячить між стовбурів, гойдається похапцем,
      Мара неприкаяна у трико неохайному.
      Бруд дорожній в’їдається безквитковим зайцем,
      Совість затаїлась по кущам і присілкам.
      Мовчазний йду що ледве не падаю
      честь об коліно і серце обтрушую



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Несміливі думки
      Завуальовані твої думки
      Дурманом вислизають з нутра.
      Дають їм форми дим та цигарки
      і літері, народжені у слові.

      Тебе по диму сизому читаю...
      Ти все мовчиш і палиш, палиш
      Жаринки дружби руки гріють
      Хоч і лукаво очі мружиш.

      Слова порожні і байдужі,
      Коли мовчиш, коли говориш.
      Примари натяків є всюди
      Чи палиш ти, чи інше робиш.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Штурвал узяв повторне коло
      Штурвал узяв повторне коло
      Життя впливло у білий штиль
      Волає біль фальшиве соло
      У смокінгу затертому до дір.

      Однаково гіркі години
      Підказує німий суфлер
      Рукою пише пантоміми
      У шепоті таємних сфер.

      Супутники дзеркала й тіні
      І ще столітній на столі торшер
      Бісер весь розрили свині
      І друг живим у небуття пішов…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Летить між зорями болід
      Летить між зорями болід
      Розтоплює століттям лід.
      Тремтить життя моє у колі
      Справляє тризну еліпс долі.

      Безкраї світу, надбудови
      Нудне падіння у окови.
      Шукання у житті основи
      Німе розкаяння в сльозі.

      Тріада: лету, світла, паду,
      Приносять раду та розраду.
      Гарцюють в пазлах гробарі-
      Думок дурних страшні міазми



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Нас поєднали недописані листи
      Нас поєднали недописані листи,
      Французькі фрази на півтоні.
      Торкаю руку й шепочу «мерсі»,
      В кафе, де виграє бордо в бокалі.

      Німий обряд у стилі «неформат»
      Звінчає нас зненацька під собором
      Зрадіє із кватирки клавесин
      І вежа посміхнеться з вітражем

      Твоя примхлива і мрійлива злість
      Медовою струною відгукнеться.
      Немов із стилю рококо музика Саті,
      У бутоньєрку тихо прокрадеться



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Вкрилось місто жовтою вуаллю
      Пожовкло місто під вуаллю
      Сховалось у туманнім мареві
      Парк філігранно виграє вечірню
      Вороння чинить жертву ліхтареві.

      Ліниві хмари поставали рунами,
      Калюжи відзеркалюють тривоги.
      Туман ятрить відкриті рани
      Сивіє смуток на порозі.

      Забулися обійми в парасолі
      Які обірве несподівано трамвай...
      Готичний місяць засумує вповні
      Зтонує зір і думи відблиск фар.

      Жовтень 2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Мрія
      Я намалюю тебе на світанку
      У невпізнанно-світлих міражах,
      В ярилових розпечених устах
      Твій силует зчаклую в бранку.

      Я серед дня тебе намрію,
      У черлі калинових громів,
      Прикривши перса димом з снів
      Ти руку подаси мені й надію.

      А серед ночі, місяцем відлиту,
      Впізнаю музу в оксамиті срібнім.
      І разом з нею солодко згадаєм,
      Тебе, таку безмежну й тужну...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 3