У що вбираються берези,
Коли сніжить Зима?
– У стукотіння, у промерзлість,
Застиглість в сивих снах.

У що вбираються берези,
Коли бринить Весна?
– В розпуклість бруньок, у вологість,
У Сонце крізь гілля.

У що вбираються берези,
Як Літо мерехтить?
– У сухість, шелест, у спекотність,
В принадну тінь сплетінь.

У що вбираються берези,
Як Осінь на порі?
– У жовто-зелено-червоні
Яскраві кольори.

У що вбирається Людина,
Коли приходить в Світ?
– У Радість, у Любов, у Спокій,
У силу дум і мрій.

02.04.2013

Я насолоджуюсь холодним зимним Вітром,
Що бореться з весняним теплим днем,
Зима згортається у грізність перестиглу
І … тане в невимовності Дощем.

Останній холод. День, чи два, чи тиждень –
І від Зими не стане і слідів,
І Сонце буде сходити раніше,
Життя звільняючи з полону сніжних снів.

Я насолоджуюсь пронизливістю Вітру,
Що пробирає тіло до кісток.
Весняне Небо бавиться блакиттю,
З Зими у Весну ставлячи місток.

06.03.1013

Маленький Дім, висока стеля,
Строкаті стіни, вітражі,
Відкриті навстіж вікна, двері,
Із вікон – щастя міражі.

Маленька, жвава Господиня –
Постава: велич, простота,
Уважний погляд, руки сильні,
І, зрідка, посмішка – дитя.

Яскравим Світлом пригощає
Оселю Сонечко щодня –
Усе сміється і співає,
Усе пронизує Життя.

У кожному шматочку глини
Живуть Істоти і Дива –
Відлуння наміру і мрії,
І стану світлого Єства.

Скрипучі східці, тільки ступиш,
Ведуть розмови про Людей,
Що йдуть у Дім відчути Сутність
Простих і не-простих речей.

В Красі і Світорозумінні
І у Душевній чистоті
Складаються Дороги з кроків,
Складаються з Любові дні.

12.03.2013

Ми прощаємось з легким сумом,
З легким щемом ідемо геть,
Залишаючи нездійсненне,
Наболілим наповнені вщерть.

Ми прощаємось на світанні,
Серед білого дня, вночі,
Як молитву, або прохання
Промовляючи «Відпусти».

Ми прощаємось не надовго,
Не назавжди, а лиш на мить.
Та чому ж так у грудях тисне,
Чи легенько-легенько болить?

Ми прощаємось й незворушно,
Як у кригу вбрана ріка,
Застигаємо, щоб відчути,
Як до нас промовляє Душа.

12.03.2013

Я, на перетині проміння,
Що йде від Неба до Землі,
І того, що іде від серця,
Народжую нові Світи.

Я множу радість у Любові,
Я розкриваю Небеса
Для тих, кому не треба крові,
Для кого – вся вода жива.

Я зцілюю серця і Душі,
Дарую спокій, чистоту,
У невимовно світлих звуках
Народжую Земну красу.

Я у Любов благословляю,
Як в Сутність, вкладену в Знання,
Шляхи у Вічність простеляю,
Я є – Гармонія Життя.

12.03.2013

Йдуть до мене дощі краплями,
Проливаються чистими зливами.
Віють вітри до мене подихом,
Повним пахощів, повним свіжості.

Сонце лине до мене Всесвітом –
І близьким, і далеким простором.
І співають птахи пронизливо,
У Любов свій щебіт сплітаючи.

Я люблю все, що є навколо
І все те, чим себе наповнила,
Тих, кого привернула долею,
Й – з ким тепер іще не зустрілася.

І Душею я усвідомила,
Що Любов – то є Вічна Істина,
І – що я у Любові зрощена
І промінням Сонця охрещена.

08.07.2011

Ми з тобою полинем у вирій,
Ми з тобою підем навмання,
Ми з тобою будемо разом –
Якщо Доля у нас одна.

Будуть пісні для нас солов’їти,
І живою буде вода,
І Земля буде квітами вкрита –
Якщо Доля у нас одна.

Нас с тобою вестиме Небо,
Стороною обійде біда,
Пролетять над нами лелеки,
Якщо Доля у нас одна.

Ми відчуємо інші Душі,
Зрозуміємо сенс Життя,
Нашу спільність ніщо не порушить –
Якщо Доля у нас одна.

17.06.2011

Дороги від Землі до Неба,
Дороги навколо Землі,
Дороги, де знаходять себе,
Де правлять радісні думки, –

Ведуть, спрямовують, підносять
До невимовної Краси,
Висвітлюють в Людині Бога,
Єднають наші «Я» у «МИ».

13.02.2013

Розмови скрипок і смичків,
Одне з одним, і з цілим Світом.
Розмови нот і почуттів
Складаються в Красу прожиту.

У нескінченності Часів
Відлунює звучання істин.
Відчуте Сутністю, без слів,
Окрилює пізнання Світла.

Крізь спілкування чистоти
І ніжності в серцях і Душах,
Гармонія Свідомості
І Всесвіту живе у звуках.

26.02.2013

Кучугури брудного снігу
Обступили думки й сьогодення.
Пилюгою завіяло біле,
Накидало не-чистого жмені,

Посідало на руки і плечі,
Позамацувало Святе,
Сірим вкрило шляхи лелечі,
Лихоліттям гуде... Проте

Не лякає брудне та сіре,
Не марудиться Білий Світ,
Спокій множить в чеканні Сили,
Радість Сутність готує в політ.

Сонце зранку світить Весною,
І Весною співають птахи,
І повітря дзвенить чистотою,
І Любов’ю наповнені сни.

23.02.2013

Я засинаю. Втома. Ніч.
Вже майже Тиша, майже Спокій.
Життя згорнулося клубком,
Вляглося зніжено у ноги.

Я відчуваю теплоту.
Я чую тихе муркотіння.
І, наближаючись до сну,
Пірнаю в Світорозуміння.

Життя єднається з Життям.
Зв’язки, обов’язки, вимоги –
Усе це в дріб’язок іде,
Який щезає за порогом

Любові до себе-Життя,
Любові до всього Живого
І не-Живого… Теплота
І ніжність у торканні Бога.

18.02.2013

І Моцарт – Бог, і скрипки – Боги,
І Бог у паличці живе,
І в патетичному мотиві
Грайливість Бога визнає.

Тремтіння звуків в консонансі
Перелилось у почуття,
У голосах чутливих скрипок
Відлунює Людей Життя.

І все співає, кожна нота,
Все випромінює Любов.
І Музика – духовне злото,
Вливається в Життя струмком.

13.02.2013

Народження і розвиток Життя –
У кожнім прояві Безмежної Любові.
Все Суще розквітає в почуття,
У переміни Дійсності свідомі.

Відвертість й радість, спокій і Любов
Яснять Шляхи і відкривають двері.
І усвідомлення своєї чистоти
Народжує в Любові Менестрелів.

13.02.2013

Шматочки снігу падають на Землю,
Сніжить Зима.
Обліплене, закутане у біле,
Мовчить гілля.

Шматочки снігу горнуться грайливо –
Сідає «пух».
Вже через мить – як привиди, дерева,
До себе звуть.

Шматочки снігу розкидає Небо,
Летять униз.
Малі, великі, посланці Безмежжя
Й казкових снів.

Шматочки снігу до єднання з Світом
Себе несуть.
Відчули Небо і відчули Землю,
І снігу суть.

Шматочки снігу розпізнали Вічне:
Життя – політ.
Розтали в білому відлунні Світла,
Зостався слід.

12.02.2013

Перебираю клавіші-палітру,
У відчуття складаю ноти-барви,
Торкаюся думок і вражень чистих,
Що в Музику вплітаються струмками.

Проміння-пензлі звуки пишуть легко,
У фарбу додають вогняне сяйво.
Прозора Тиша, що спустилась з Неба,
Мелодії дарує життєдайні.

Весь Світ звучить, яскраво невимовно,
Співає почуттями й кольорами.
Земля наповнена Красою і Любов’ю,
І Творенням, і Світлими Життями.

08.02.2013

До усвідомлення своєї Єдності
З усім, що на Землі і у Світах,
Мене веде не почуття всевладності,
А – ніжність слів на люблячих вустах.

До усвідомлення своєї Всемогутності
Ведуть: не розум, гроші чи краса,
А – споглядання щирості і щедрості,
Які дарує любляча Душа.

До усвідомлення своєї Нескінченності,
До усвідомлення Безсмертності Життя
Ведуть: не молитви, знання і роздуми,
А – у Любові Люди і Земля.

10.10.2012

Музика крапає краплями,
Сонячним сяйвом звучить,
Музика сиплеться ніжністю,
Щемом прозорим бринить.

Музика дихає Вічністю,
Спокій дарує й Любов,
Звуками, чистими звуками,
Зцілює Душу і кров.

Величчю, тихою Величчю
Віє від скрипок й смичків,
Мрії звучанням Божественним
Створюють Музику снів.

Ясністю, щирою ясністю
Сповнені миті Життя,
Тишею, тихою Тишею
Музика лине жива.

01.10 2012

Нещодавно я бавилась з Морем,
Нещодавно я Горами йшла,
Нещодавно я дихала Степом,
Нещодавно я Літом була.

Перегорнуто знову сторінку
Із Минулого у Майбуття,
Не затримаюсь ні на хвилинку
Там, до чого нема вороття.

Ким була ще учора – я знаю,
Ким у завтра прийду – подивлюсь.
Я сьогодні у Літі купаюсь,
Завтра, може, у Осінь зберусь.

Нещодавно Життя пізнавала,
Нещодавно ввійшла у Життя,
А тепер вже в мені поєднались:
Літо, Осінь, Зима і Весна.

01.10.2012

Одинокість чи повна свобода
Від претензій і зобов’язань,
Від вагань і від гри в необхідність,
Пересудів, холодних вражень?

Одинокість чи вільний простір
Для шалених думок і планів,
Для польоту химерних фантазій,
Переходу бажань у намір?

Одинокість чи незалежність
Від недбалих, пустих стосунків,
Від набридливих слів і звичок,
Від поспішних обійм, поцілунків?

Одинокість чи Доля Людини,
Що у спокої зцілює Душу,
Що себе пізнає зсередини,
Що в собі розкриває квітучість?

18.09.2012

Я маю намір увійти в мовчання,
Звільнитися від хибних зобов’язань,
Ввійти у Храм Духовного Пізнання,
Спинити шквал порад-думок-прив’язок.

Я маю намір увійти в мовчання,
Ввійти у глибину свого Єства,
Звільнитись від вимог і від повчання,
Щоб чути, як звучить моя Душа.

Я маю намір увійти в мовчання,
Собою бути в Світлій Німоті,
Звільнитись від вагань і від чекання,
Без слів, в Любові по Життю іти.

05.08.2012

Багато дверей – куди хочеш іди:
Отрути ковтнути, напитись води,
Проблему минути, схопити біди,
В халепу улізти чи Смерть відвести –

У всякому разі, ти будеш іти.

Зважати на зорі, на каві гадати,
Розкинути карти, пелюстки зривати,
Відчути себе чи просити поради,
Молити: «Пробач!» чи Душею прощати –

В усякому разі, тобі вибирати.

Багато дверей, то іди, куди хочеш:
Повз сутність свою не пройдеш, не проскочиш,
Чи ремствувать будеш чи просто промовчиш,
Душі своїй голову не заморочиш –

В усякому разі, роби те, що хочеш.

01.07.2012

Перейшовши межу безчинства,
Затуливши озлоблені очі,
Присягнувши служити грошам,
Не керують – паскудство дрочать.

Зазирнувши у силу влади,
Обімлівши від цифр з нулями,
У жорстоких обіймах кривди
Не керують – гендлюють гріхами.

До сідниць причепивши забрала,
Придушивши країні горло,
Тупотять чи гарцюють на лавах,
Не керують, а множать сором.

Розчепіривши віялом пальці,
Простягнувши спотворені тільця,
Не керують – горять в лихоманці,
Україну гризуть «українці»,

04.07.2012

Я дорогою в сон намалюю Життя
На прозорих листках з повітря,
Розфарбую Любов’ю, як вкаже Душа,
Що не склалось – долонею витру.

Намалюю Життя на студеній воді,
Пензлем буде Сонячна радість.
З Океану візьму чистоту кольорів,
Розпорошу небесну ясність.

Намалюю на Сонячнім Світлі Життя
Оберу найяскравіші фарби,
Щоб у чистій Любові палала Земля,
Щоб на Сонці цвіло різнобарв’я.

Намалюю Життя на просторах Землі,
На траві, на деревах і квітах.
І Людей намалюю на світлім Житті,
Щоб раділи Любов’ю і Світом.

04.06.2012

У Бога немає старості,
Немає хвороб і гріхів.
У Бога немає заздрості,
Немає війн і страхів.

Є спокій, Любов і радість,
Є Люди у чистій красі,
Що створені – Землю любити
І Бога в собі берегти.

Навіщо страждання вигадуєш
І в темноті живеш?
Навіщо, назвавши карою,
Зневір’я в собі несеш?

Наповнивши дні розпукою,
Закутавши серце в нудьгу,
Не бачиш в собі Людину,
Не бачиш в собі красу.

Знайди у собі Божественне,
Відчуй у собі Творця,
В Любові, спокої, радості
Приймай, як Людина, Життя.

09.01.2012

І у тобі, й з тобою, Боже,
В Душі, у серці, у Єстві
Земне Життя співає й множить
Любов, що створює Світи.

Любов до Світла, до Людини,
Як до одвічного Творця,
Возносить Душі й незборимо
Світи єднає і серця.

І у тобі, й з тобою, Боже,
Крізь кожну крапельку буття
Проходять чистота і спокій,
Любов, і радість, і краса.

01.02.2013

Вони грюкають часто дверима,
Відрізаючи шлях у радість.
Вони знають: усюди провини,
Ті провини підтримують владність.

Вони підступу завжди чекають,
Наготові тримаючи пильність,
Напад захистом обирають,
Крізь забрала вдивляючись в Дійсність.

Вони страх наганяють словом,
Не пускаючи Світло в Душі.
Вони завжди до бою готові,
Гонорове в них має слушність.

Вони різко вриваються в ранок,
Оголошують всюди тривогу.
Своє серце сховавши в оману,
В темне втоптують власну Дорогу.

20.01.2013

Прощальне таїнство і велич
В останніх діях і словах,
Привабливість людських завершень
Надію живить у віках.

Кінець, завершення, прощання,
Останні ноти, почуття,
Останні пережиті ролі,
Останнє на Землі Життя.

Завершення дає початок,
Кінець доводить до межі.
Гармонія – одвічне свято
Прощань і зустрічей Душі.

29.12.2012

Нехай Сонечком, Сонечком, Сонечком,
Вітерцем, вітерцем, вітерцем,
Чи дрібнесеньким теплим дощиком
Привітає СЬОГОДНІ тебе.

Нехай радістю, радістю, радістю,
В чистоті, в чистоті, в чистоті
Запалає красою і мудрістю,
Те, що ЗАВТРА належить тобі.

Нехай ніжністю, ніжністю, ніжністю
До Любові, в нові Світи
Нескінченна Життя Дорога
Буде Світлим твоїм ЗАВЖДИ.

23.01.2012

Можна так шмагонути радістю,
Що обличчя кров’ю заюшиться,
Можна вщент розчавити щедрістю,
Чи давитись спокоєм змусити.

Можна так заповнити ніжністю,
Що безсильно руки опустяться.
Можна геть засліпити ясністю,
Можна вдячністю дружбу порушити.

Можна так у Любов загратися,
Так без міри Любов’ю міряти,
І з Любов’ю в любові не знатися,
Чи втопити себе у вірності.

Можна просто світити радістю,
Можна жити в Любові і спокої,
І з глибокою щирою вдячністю
Світ творити думками високими.

23.01.2012

Мій Час мене залишив. Він зостався
Там, де мене ніколи вже не буде.
У силі пережитого й прозріння
Немає підступу, омани чи облуди.

Мій Час мене залишив. Поза Часом
Живу сьогодні, завтра і … ніколи.
А може й не живу, а просто й ясно,
Звільнившись від агресії, сваволі,

Я відбуваюся у кожну мить Усього.
Я відбуваюся, як Сонце, Зорі, Небо,
І перевтілення на всіх Шляхах, Дорогах
Мене приваблює поверненням до себе.

Мій Час мене залишив. У пошані
За все, що зрозуміла і надбала,
За всі прожиті мрії, сподівання,
Я відпустила Час. Я попрощалась.

19.12.2012

Легко-легко, у Сонячнім сяйві,
Пролітає між Небом й Землею
Неосяжність замріяним Світлом,
У єднанні з живою Душею.

Легко-легко, як білі сніжинки,
Візерунчастим різьбленим Дивом,
Чистота опускається ніжно
До Землі, наближаючи Силу.

Легко-легко, неквапом, помалу,
Переходить із Дійсності в Дійсність
Боговияв Земної Людини,
Через Мить, проживаючи Вічність.

Легко-легко, прозорістю дзвону
Розливаються Тиша і Спокій.
Крізь Безмежність і Душі в Любові
До Землі лине Світло високе.

23.12.2012

У закрученім в віхолу щасті,
Упізнати штрихи і малюнки
Не реально, або й не можливо,
Хоч й знайомі навкруг обладунки.

День у день перемовини щастя
Тьмарять розум, засліплюють очі.
Відповідність колишнім дорогам
Відбивається в задумі ночі.

Потяг Неба, окрилений щастям,
Обізветься високим майбутнім.
Сила наміру, думки і мрії
Увійде у Життя незабутньо.

30.01.2013

Сьогодні день із Радості і Світла,
Сьогодні день замріяних бажань,
Сьогодні кожна думка – Божий витвір,
Сьогодні здійснення відвертих сподівань.

Цей день настав. Ти чуєш мене, Сонце?
Ти чуєш, Небо? Ми тепер – одне.
День повен Світла вже по самі вінця,
Цим Світлом свячене усе Єство моє.

Без галасу, без клопотів надмірних,
Без визначених напрямів й зусиль,
Лише від мрій, думок, простих і світлих,
На Землю чисте Світло лине звідусіль.

І кожен день – у Радості і Світлі,
І всі бажання з’єднані в одне,
І кожна думка творенням розквітла,
Для сподівання, що в моїй Душі живе.

29.01.2013

Зимова ніч. Нічна пора.
Сіріє сніг. Сіріє Небо.
Притихла спокоєм Зима,
Справляючи холодну требу.

Сіріє ніч. А темнота
Принишкла серед сили снігу.
Сховались Зорі і Луна,
У хмари загорнувши Вітер.

Пропала Тінь, без темноти,
Без ясності, що ллється з Неба.
Земля ввійшла у сірі сни.
Зимова ніч. Життя завмерло.

14.01.2013

Переходи із Дійсності в Дійсність,
Переходи із Виміру в Вимір,
Пошук Світлого в темнім тунелі,
Пошук в темряві проблиску Істин.

Переходи крізь Суще і Витвір,
Переходи крізь Час і крізь Простір,
Сподівання побачити Промінь,
Чистим Світлом насититись вдосталь.

Переходи від серця до серця,
Переходи у Радість Любові,
Переходи повз логіку й нерви,
Усвідомлення Думки, як крові.

Переходи Душею і Тілом,
Переходи від себе до себе,
Промовляння крізь наміру силу,
Що звучить у Душі і у Небі.

Переходи від Світла до Світла,
Переходи від правди до Істин,
Переходи від миті до миті,
Не шукаючи в Спокої змісту.

Переходи від Тиші у Тишу,
Переходи від завтра в сьогодні,
Переходи у звуки пречисті,
Крізь Життя у Любов переходи.

Переходи з напівіснування
У потоки життєвого злету,
Усвідомлення крізь пізнавання,
Переходи в Любов від Протесту.

23.01.2013

Жорстка закутаність у правила й закони
Заводить у глухий куток-супротив.
Застиглість серця в прощах й заборонах
Творця ховає на поталу плоті.

До усвідомленої радості Живого
І не-Живого в Єдності й Любові,
Виводить пізнання Людини й Бога,
Як Джерела Гармонії і Волі.

Відсутність страху у Єстві й присутність Світла
Звільняє Душу від страждань і згуби.
І кожна мить в Божественне розквітне,
Якщо в цю мить Людина просто любить.

28.01.2013

Доторкнутися до ніжності рукою,
Несподівано спинити Дощ Красою,
Пролетіти над Землею в високості,
Відчувати все, проявлене у Простір.

Увійти в Безмежжя Сутністю всією,
Відтворити радість ясною Зорею,
Зазвучати в тиші краплями Любові
Усвідомити себе у кожнім слові.

Засвітити щастя Світлою Душею,
В світ розкритися Дорогою своєю,
Перейти усе, означене Життями,
У Любові розчинитись до остану.

25.01.2013

Слова не німіють – зникають в Безмежжі,
Слова пам’ятають про все.
Слова промовляють, і враз… відлітають –
У Музику Ніжність несе.

Звучання, як радість, звучання, як Вічність,
Звучання, як Неба ковток.
Розлитий, як Світло, як Сонячне сяйво,
Любові Божественний сон.

Відкрита до Неба, відкрита до Бога,
Душа, що співає Любов.
І Музика лине, як Світла Дорога,
В Життя повертаючись знов.

Прекрасна і чиста Дорога у Небо –
То Музика кличе у Вись,
Дорога, що в неї збиратись не треба:
Ми всі вже були там колись.

27.10.2012