О, місто приречене на смерть,
Якби ти впізнало час мого приходу,
Що ще я можу зробити для тебе,
Я плакав для тебе,
Я будував твою любов,
Я пив пиво на папертях твоїх храмів,
Я закохувався в твоїх трамваях,
Я цілував каміння і чекав твого приходу
А ти осліпило мене,
Тож нехай так буде, ангеле мій, пропадай,
І нехай твої руїни вкриє вода,
Велика й чиста,
Й нехай мене не побачать у глибині
Поміж веж і куполів,
А мати розповідатиме дітям про тебе,
Не про мене, про нас під водою,
А над нами сходитиме сонце...

Гамір слів - це елегантно
Заховатися за змістом
Плентатись у цьому з кимось
Відчувати силу слова
Вибраного хаотично
І сміятись зовсім щиро
Дивуватись-шокувати
Щоби врешті-решт сказати
До побачення до завтра

Хто не може заснути
Той слухає ніч
Той стукає кігтями
Гіллям у вікна
Хто не може заснути
Той повинен забути
Той повинен зірвати
Заношену маску
Дванадцята
Перша
Друга
Третя
Вистукує
Цілість життя тріскає
Невідбутістю обпікає
І облітає

Для чого буває ніч?
Лежати і не заснути?
Питати бути не бути?
Бажати того, щоб забути
Для чого буває ніч?
3:0 - „Карпати” виграли

І він лежить з відкритими очима
І він герой новітнього століття.