А ти кажеш пане товаришу степ... куца наша свобода між доконечністю панування голоду та випорожненнями а ти кажеш... бо навіть тут де ми лежимо і чуємо як молиться море ніч приходить у чорних рукавичках і душить тих хто не зміг заснути 2012р.

Вона збере у долоні крихти твого крику і доки вони не висохли не стали твердими та колючими вона викине їх за вікно нічійним птахам... 2013р.