Автори /
Наталка Ярема
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Старенький Львів прощається з тобою (Кузьмі Скрябіну)
•
Уже Святвечір, сину
•
Христос ся рождає!
•
Ти для мене...
•
Ти живеш тим осіннім тангом
•
Осінь
•
Небо осінню дихає...
•
Ну де ж ти був?
•
Усе життя живемо на пероні
•
Дивні створіння ми
•
Фотографії
•
Троянди, подаровані тобою
•
Сонце свіжою хлібинкою
•
Скорбить мій сад
•
Я боюся
•
Яке то незміряне щастя
•
В очах твоїх осіння ностальгія...
•
Виріс син...
•
Літнє
•
Найгірше...
•
Осіннє літо
•
Зима
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Старенький Львів прощається з тобою,
В тузі колєга голову схилив,
В тузі колєга голову схилив,
Уже Святвечір, сину, дочекалась…
Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
Кутя в макітрі, в мисці - пампушки.
Вифлеємська світла зірка
Принесла новину:
Принесла новину:
Ти для мене - загадка, кросворд,
Лабіринт у житті найкрутіший.
Лабіринт у житті найкрутіший.
Ти живеш тим осіннім тангом
Між деревами бурштиновими,
Між деревами бурштиновими,
Погожий день. Яка чудова осінь!
Яка розкішна золота пора!
Яка розкішна золота пора!
Небо осінню дихає,
Тихо так, ніжно так…
Тихо так, ніжно так…
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце златом сіяло добро?
І сонце златом сіяло добро?
Усе життя живемо на пероні
В очікуванні поїзда свого,
В очікуванні поїзда свого,
Дивні створіння ми - люди,
Бо так звикли до жорстокості,
Бо так звикли до жорстокості,
Так люблю старі, потерті фотографії,
Бо на них прості душевні люди.
Бо на них прості душевні люди.
Троянди, подаровані тобою,
В моїх садах давно вже відцвіли,
В моїх садах давно вже відцвіли,
Сонце свіжою хлібинкою
Покотилось над хатинкою,
Покотилось над хатинкою,
Скорбить мій сад, занедбаний стоїть…
Все тулиться до білої хатини.
Все тулиться до білої хатини.
Я боюся тебе не зустріти,
Переплутати, обминути,
Переплутати, обминути,
Яке то незміряне щастя,
Коли ти мандруєш світами,
Коли ти мандруєш світами,
В очах твоїх осіння ностальгія,
Опале листя, вітер та печаль…
Опале листя, вітер та печаль…
Виріс син і вирушив в дорогу…
Мати залишилася одна…
Мати залишилася одна…
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Найгірше чути не те,
Що ти – не ти чи…
Що ти – не ти чи…
Осіннє літо п’ятою порою…
Таке байдуже, зовсім непривітне,
Таке байдуже, зовсім непривітне,
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Начитує старі-старі казки…