Усі коментарі - Світлана Костюк

Автори /

Світлана Костюк (2013)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-01-30 23:22:33 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Світлана повертається, вона тепер завжди повертається - то сніжинкою на долоню злетить, то хмаринкою в небі, то дощиком, а то квітами, то словами, піснями, молитвами... Вона завжди з нами, допоки ми її пам'ятаємо...

Вгору

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-01-30 23:32:28 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Facebook © 2018
На відстані променя, Наталія Лисюк
5 січня
СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ СВІТЛАНИ КОСТЮК ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…
«Лечу кудись… обпалено-жива…
Прощайте, люде…»
"О Боже мій, а я ще й не жила,
А я ж лише «зализувала» крила…"
"Мене для цього світу вже нема -
Я вигоріла, вицвіла, німа..."
"Спасибі, Вседержителю святий,
За щастя мить, за одержиму мрію..."
Минає рік з того дня, як 6 січня, на Святвечір, пішла босоніж на небо світлої пам"яті наша Берегиня, Поетеса, Журналіст, Справжня Світла Людина, кохана і любляча Мама, Дружина, Сестра - Світлана Костюк...
Її Душа навіки відлетіла до Бога і я вірю, що в своєму Райському саду Господь зцілив зболену душу Світлани своєю любов"ю та прийняв в Свої обійми...
Думаю, що краще, ніж сказала про себе сама Світлана, не скажеш:
"Ну що Ви побачили в ній, у цій жінці, що сонцем налита, що дихає світлом і гріється тінню жоржин?.. Вона ж незнайомка, вона не для звичного світу…Та, зрештою, й він, тобто світ цей, для неї здається чужим…
Вона свої мрії вплітала у роси і грози, піснями квітчала заплямлені сірістю дні…Могла запалити зорю у тріскучі морози, палила й себе у жертовному тому вогні…Між сонцем і прірвою щастя своє малювала, спиваючи серцем високу небесну блакить…Вона Вас, можливо, у іншому світі чекала…У тому, який не вбиває …і так... не болить…
Забудьте цю жінку, вона принесе Вам неспокій, бо звикла по лезу ходити, немов по струні…Вона заблукала в орбіті своїй надвисокій…Вона себе вбити готова приреченим «ні».
Забудьте її. Обійдіть. Так, мабуть, буде ліпше… Для жінки цієї чужим є все надто земне…Вона свої мрії кривавими віршами пише…Вона Вас, можливо, полюбить…та все ж …обмине…
Нехай собі молиться… Спокій її сколихнути наважитись може хіба що безумець чи кат…Чи той, хто зуміє яскраві вітрила напнути над краєм безодні, над сотнями зречень і втрат…"
Згадаймо добрим словом, помолимось за світлу Душу Світлани... Світла і добра пам"ять... Вона тепер з нами дійсно на відстані променя, на відстані Душі, на відстані Любові, бо все минає, а Любов залишається. І залишається наша пам"ять, бо доки ми пам"ятаємо - Світлана з нами...
"Тримаймося світла...тримаймося на відстані променя...
І світ стане теплішим...", як казала Світлана.

Вгору

Коментатор Редакція Майстерень, [ 2018-01-31 01:38:17 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Так, Вона з нами і над нами.

Вгору

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-02-03 23:22:49 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Вгору

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-02-04 11:32:42 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Світлана Степанівна Костюк, дівоче прізвище Бусел, народилася 30 листопада 1963 року в селі Кукли Маневицького району Волинської області — померла 6 січня 2017 року в місті Нововолинську. Українська поетеса, журналіст, педагог, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України з березня 2015. Закінчила десятирічку в Куклах із золотою медаллю. Після школи закінчила Луцьке культурно-освітнє училище (спеціальність бібліотекар) і Волинський університет імені Лесі Українки, факультет філології. Проживала в місті Нововолинську.
Працювала бібліотекарем, кореспондентом районної газети у «забрудненій» чорнобильській зоні, директором школи у Іваничівському районі, викладачем української мови та літератури.
На прохання коротко розповісти про себе, Світлана написала наступне: «Волинянка. Пробувала себе в журналістиці, депутатстві, директорстві. Але поезія перемогла. Нею живе, дихає і молиться моя душа… Поезії хочу присвятити ту частину свого життя, яка ще залишилася. Пишу про те, що спалює мене зсередини… Пишу тоді, коли не можу не писати… Відмежовую справжнє від того, що пишеться заради красивої метафори чи “красного слівця”, що модно чи популярно… тимчасово… Потребую гармонії в усьому… Хочу бути собою…»
Останні два роки свого життя талановита поетеса та світлої душі людина відчайдушно боролася з тяжкою недугою. Мріяла про зцілення – як власне, так і України. Не опустила рук, не впала у відчай, не замкнулася в собі. Саме за ці два роки написано вірші з циклу «Зцілення любов`ю», що вийшли незадовго до смерті авторки окремим збірником, разом з яким Світлана встигла побувати на Святій землі. А ще – «Босоніж у небо», книга віршів у перекладі на англійську. Її підтримували, надихали, додавали сил у нерівній боротьбі друзі, заслужене визнання та творчі здобутки. Саме в період мужнього супротиву хворобі Світлана Костюк стає членом НСПУ, згодом – перемагає в Міжнародному літературному конкурсі «Між словом і вічністю» » (поезія) — Італія, Неаполь, 2015, ставши першою і поки що єдиною представницею України, що сягнула висот у цьому змаганні. Далі стає лауреатом першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового, її відзначають Міжнародною премією літературних критиків за малу прозу (Італія, 2016).
Світлана Костюк переможець Міжнародного конкурсу до 200-річчя Т. Г. Шевченка «Чатує в століттях Чернеча гора», дипломант Міжнародного конкурсу «Зірка Полин», переможець Всеукраїнських конкурсів ім. Леся Мартовича, «Незламні українці», «Викрадення Європи», «Сто творів, які варто прочитати цього літа» та інших. Учасниця численних міжнародних та вітчизняних форумів і конференцій.
Була головою районної ГО “Спілка «Чорнобиль України». Брала участь у Міжнародному польсько-українському проекті «Школа в громаді, громада в школі» (2004), у Міжнародному конгресі «Література та мир» в Пакистані (2013).
Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (для дітей, 2012), «Листи без конвертів» (2013) (книга презентувалася на 20- Міжнародному форумі видавців у Львові), «Мереживо чудес» (для дітей, 2014), «Про що шепотіли листочки» (переклади польською для дітей, 2014), «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (2015), «Barefoot to the sky» («Босоніж в небо», переклади англійською, США, Нью-Йорк, 2016), «Зцілення любов’ю» (Чернівці, «Букрек», 2016), збірка «In the name of LOVE: Svitlana Kostiuk translated by Hanna Kosiv and Hilary Sheers» («В ім’я любові», переклади англійською, Нью-Йорк , 2017).
Друкувалася у колективних книгах «Перевесло», «Мамина криниця», «Апостол правди і науки», «Викрадення Європи», «Воїнам світла», «Осінь у камуфляжі», «Подяка Богу», «Скіфія -2014. Весна», «Сто творів, які варто прочитати цього літа», «Небесна сотня», «Натхнення», «Мелодії осіннього дощу», «Вінтаж», «Антологія сучасної української літератури», «Берегиня» та ін., в журналах «Дзвін», «Дивослово», «Золота Пектораль», «Буковинський журнал», «Світязь», «Склянка часу», «Ангелятко», «Світ дитини», «Педагогічний пошук», «Український вісник», газеті «Літературна Україна» , в альманахах за рубежем: «Погляд» (США), «Русское литературноe эхо» (Ізраїль) та в інших періодичних виданнях США, Італії, Польщі, Ізраїлю.
Твори С.Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами.
Світлана Костюк є автором близько 50 пісень, написаних разом з композиторами О.Каліщуком, О.Первовою-Рошкою, О.Охріменком, О.Пенюк-Водоніс.
Готувала до видання збірку літературних пародій.
Світлим янголом відлетіла у вічність у знаковий час – Різдвяного вечора 2017 року.

Вгору

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-02-04 11:34:58 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Світлана Костюк

відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих
ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
у бездонні очей і легкому тремтінні руки…

не вивчайте мене все одно залишуся загадкою
у тайнописі серця – акорди надривно сумні
я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою
білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені…

я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася
у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни
мене тут не було я літала я просто наснилася
ви не вірте у дійсність яка роз_чаровує сни…

не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
пам`ятайте…та так… як нікому іще не вдалось…

Вгору

Коментатор Василь Світлий, [ 2018-02-04 11:50:07 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

Через роки, через віки- вона з нами.

Вгору

Коментатор Ксенія Озерна, [ 2018-02-04 11:53:54 ],
на сторінці поезії "***" Костюк Світлана

пам`ятайте…та так… як нікому іще не вдалось…

С.Костюк

Вгору

1 ... 120 121 122 123 124

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?