Холодна стіна.
Сіль на повіках.
Солодкий присмак вина,
вогні гаснуть у вікнах.

Думки хочуть піти,
тіло впасти.
Хтось хоче знайти,
хтось хоче вкрасти.

Аркуш на столі,
знайшов малюнок.
Календар, на тій стіні,
продовжує рахунок.

Так багато води слів,
не видно берегів.
Так багато героїв,
але мало подвигів.

Емоційний вакуум...
Вавилон почуттів...
Добро перемогло!
Цього ти хотів?!...

Титри впали,
закінчилось кіно.
Термін придатності терпіння,
вийшов вже давно.

Голосно, та навряд почують.
Почують,не факт,що зрозуміють.
Зрозуміють,та чи правильно?
Правильно, не завжди доречно
і не завжди вигідно….
Ти, шукаєш вихід?
Але ж входу не було…
Це саме дно!
Термін придатності вичерпався.
Ти ,прокис давно.
Правда,як це ж тупо -
лягти спати живим ,
а прокинутись «трупом».
Жити - в минулому!?
Діяти – в майбутньому!?
А сьогодні, бути просто присутнім,
На обрядах екзекуції суті (людяності).
Кричи,та стіни втримають.
Отримав ,ляпас від реальності?!
І тільки піднімаючись на плаху,
Ти зрозумієш, що втратив…

... я не можу жити в твоїх
добрих намірах...
стріляй, зроби це!
мені набридло в твоїх снах..

скажи мені ,чому ми
проміняли роки на солодкі секунди?
під ногами такий тендітний лід
озирнись ,ми йдемо в нікуди...

...знай , це місце,завтра
покажуть в надзвичайних новинах
на дні знайдуть два трупи,
та не знайдуть винних...