В літературі також бувають весни. Вони приходять з появою нової думки, наступного слова... Потяг до оновлення, та вдосконалення, - рушійна сила еволюції.

Некстмодерний розвиток - це не просто вірші, вони художні плани, філософські проекти, вербальні формули, що здатні трансформуватися в інші світобудови і цивілізаційні напрямки людського життя на Землі, і в наступні світи, і втілення людської душі у Всесвіті.

Некстмодернізм є розширенням літературної мапи України, наступним пластом метафізики буття, космосом душі з новими галактиками ідей.

Весна некстмодерна розцвітає поезією, проростає прозою, пробивається з філософського зерна в кам'янистому грунті консерватизму, новими паростками душе-космо-культури, розгалуженням свободи істини, створенням стилів життя, і менталітетів, що розширюють межі людини.

В некстмодерних ідеях фантастичні системи цінностей, можливість матеріалізуватися в нових світобудовах, спалахувати ще незнаними зорями емоцій, крутитися планетами всеможливих матерій по орбітах неординарних гармоній співвідношень з іншими людьми, з Богом, з Всесвітом...

Некстмодернізм - як нова частина України, регіон літературного простору що додався, з творами які наповнюють книгу життя в космічному виданні.

На сцені сучасності, де провідні ролі відіграють політика та економіка, некстмодернізм це надання надважливої ролі літературі, це її весна.

ПІЗНАВАТИ ЖІНОК — це як відкривати незвідані планети, з їхніми різними захоплюючими плоть і дух еротичними формами, грати на них, як на музичних інструментах, входити в цей світ задоволень, зливатись з ним.
Та не вдовільнять мене мандри квітучими полями людських доль і збирання гербарію з розбитих жіночих сердець. Бо мій світ — не обмежити стеблами багатосерцевого цвіту Діцентри, якій, як і мені, потрібен простір, щоб розмістити свої почуття. Мені потрібне зоряне небо, його галак¬тики. Я розселив би по них свою душу і втілив би в безлічі чарівних світів, мені потрібен цей Все¬світ... А тут, на Землі, я майструю до нього сходи в душі із віршів. І в цьому земному прообразі раю я знайшов ту кохану, яку не покину, бо без неї втрачу забагато себе. Певно, з-за таких, як вона, сотворив Бог космопростори, щоб будували ми в них свої безпечні орбіти для кришталево чистих планет кохань в галактиках своїх почуттів раю прийдешнього...
Посміюсь із дріб’язкової моралі доби, бо під її суддівською мантією обмежена матерія миті, а мені потрібна вічність і добро — гармонійна всеможливість. На менше я не погоджусь.
І не дорікайте мені, що не купався у водах Ганга, не ходив до Мекки і не народився в Єруса¬лимі, бо я син цієї землі України і таємничого зоряного Всесвіту. І шукаю своє щастя та гармонію ідеалів всецвіття, ту гармонію, яку шукали сліпі пророки і божевільні філософи, та так і не знай-шли. Я спробую її знайти. Давайте спробуємо разом. Може, нам поталанить таки знайти її, ту гармонію щастя між усіма людьми і світами...