Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Іванна Бойко (2010)



Художня проза ⁄ Переглянути все



Художня проза
  1. Один день
    Як важко прочитати чиїсь думки. Як важко думати про людину, яка кохана. Як важко жити, чекаючи того, що не станеться. Як важко в світі лицемірів і брехунів.
    Одного разу, один день змінив її життя. Цей ранок був таким, як і всі попередні. Вона прокинулась, поснідала і вирушила на пари. Щось важке було в неї на серці, а що саме вона не знала. Нічого та нікого незвичного по дорозі вона не зустріла.
    Майже дійшовши до місця N, де вона навчалась, зустріла подругу. Підійшла, привіталась - і нуль. Вона ще і ще раз. Далі нуль. "Що це? Можливо вона за щось на мене образилась?За що?". Цілу дорогу до N вони ішли мовчки, напарниця начебто ішла сама, нікого біля себе не помічаючи. Вже в N, з ким б не віталась - ніхто її не бачив, не помічав - ігнорував? Та раптом вона зрозуміла, що невидима для всіх, що може почути те,чого не могла почути раніше.
    Почала із "найкращих подруг". Оскільки вони не могли знати, що вона біля них коли її нема, тобто вони її не бачили. Вони обговорювали її,так саме її. Все : одяг, характер, поведінку. Наговорили безліч брехнів, бруду, такого, котре вона найменше уявляла почути від них.
    " Що це за люди? Що роблять вони в моєму житті? Як я могла допустити їх до свого серця?".
    Наступним випробовуванням були вчителі. Як вони не обговорювали її гру, її манеру, знову ж таки говорили те, що вона аж ніяк, ну від кого-кого, не очікувала почути. З цього моменту всі що стосувались її професії, всі стали їй на одне обличчя - лицеміри, брехуни, підлизи.
    Раптом вона перенеслась в зовсім інше місце N - де був він. Це було третє випробування. Він нічого особливого не робив, тільки свою улюблену N справу. Та зараз вона могла почути те, про що могла тільки мріяти - його думки. Вона була шокована, почувши, що в них тільки й тема про неї. Вона б ніколи в житті не подумала що ВІН, щось може відчувати до неї.
    Опісля - це була родина. Вона побачила наскільки батьки люблять , сумують і цінують її. Це найбільш її вразило.
    П'ятою і останньою, для неї виявилась її мрія - сцена, великий зал, N інструмент та оплески - одним словом все, що ховалось в її підсвідомості."Що б це могло означати?"...
    Та раптом все обірвалось і ... вона проснулась. А шкода, що це був тільки сон. Скільки ще всього вона могла побачити, почути і дізнатись. Та після цього сну вона почала жити сама, ні від кого не залежачи, обмежилась тісним колом друзів перевірених часом. Не довіряла вчителям, тільки слухала їхні побрехеньки і тут же викидала із голови. Зрозуміла, що він теж не байдужий для неї, цінувала його. Зрозуміла суть і роль сім'ї в своєму житті.

    Не довіряй. Не вір. Не переймайся. Цінуй. Будь обережна. Вір.
    Іванна Бойко 14.11.12 ©


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -