Мені дорога білим світлом стелиця
Й за мною зовсім не лиша слідів
Метелики дзеркальні в душу туляться
За ними, чудернацькі туші із морів
І на якійсь незнанній мові, в голові пісні
Гучніше дум моїх лунають
За обрієм, у гору, йдуть дощі рясні
З калюж медових, райдугу плекають.
Яскраво світять зорі, а за ними сонце
Я по собі лишаю смішні тіні
Нема будинку є лише віконця
Палають скопи соняшні на сіні.
Ми бачили як плачуть хмари бурі
Ми ловимо чуття вселленских сфер
Ми непорушно стоїмо на старім мурі
Й руками ловимо пречудливих химер.


2012