Автори /
Катерина Ільїна (1986)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Весняний дощ
•
Листопад
•
Коли
•
Літній ранок
•
***
•
Майбутнє
•
Сонце
•
Зустріч
•
Солодкий вірш
•
Тягар
•
Прощальний дощ весни
•
Любов
•
***
•
Бранка
•
Відносність
•
Пара
•
Мама
•
Манускрипт
•
Сонце у дощ
•
Бурштинова осінь
•
Друг
•
***
•
Ностальгія
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Дощ укотре сиплеться дрібненько,
Крапельки стрибають у танку.
Крапельки стрибають у танку.
Холодні хрипи вітру… стогін –
Дерева немічно скриплять.
Дерева немічно скриплять.
Коли руйнуються раптово плани,
Коли зітхаю, що не можу більше…
Коли зітхаю, що не можу більше…
Проміння розсікає небеса –
Розбіглися стожари сонцехвості.
Розбіглися стожари сонцехвості.
Тривожна тиша висне понад світом…
Поблідла перелякано блакить…
Поблідла перелякано блакить…
Над холодним облупленим каменем
Обіймуться химери нічні.
Обіймуться химери нічні.
Днину прошкрябує вечір –
Шрами криваві у небі.
Шрами криваві у небі.
Перетнулися дороги,
Утворивши майже хрест,
Утворивши майже хрест,
Солодке слово – всемогутня зброя.
Вражає цілі влучно мила нотка.
Вражає цілі влучно мила нотка.
Що б не звалилося на плечі…
Яка була б його вагомість…
Яка була б його вагомість…
І знову дощ… І знову сум…
І безнадійна мжичка…
І безнадійна мжичка…
Чи справді я тебе любила?
А що воно таке… любов?...
А що воно таке… любов?...
Стрілки зійшлися в годиннику –
Фініш дорівнює старту.
Фініш дорівнює старту.
Пригадалася уранці бранці,
Наче в божевільній лихоманці.
Наче в божевільній лихоманці.
Чи ненапад віщує про мир?
І подяка лиш інколи – вдячність…
І подяка лиш інколи – вдячність…
Ти – гордий лев, я – дика кішка.
Хороша пара ми? – Авжеж!
Хороша пара ми? – Авжеж!
Як тіні вечірні лягали на скло,
І я підійшла до віконної рами –
І я підійшла до віконної рами –
Дочитую товстенний манускрипт.
У шибці тліє днина, як в оправі.
У шибці тліє днина, як в оправі.
Сонце у дощ пробивалося кволе,
Надто раптово ти звівся з-за столу.
Надто раптово ти звівся з-за столу.
Вогненними барвами листя рясніє,
На краплі-уламки розбилося небо.
На краплі-уламки розбилося небо.
Важливо, щоби поруч був би хтось,
Хто не зречеться у важку хвилину.
Хто не зречеться у важку хвилину.
Здається, що часу ще вдосталь,
Багато ще встигнеш… от-от…
Багато ще встигнеш… от-от…
Налилося жито в полі –
Спогад юних давніх днів.
Спогад юних давніх днів.