Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Білінська (1984)
Я вірю, що серця – то вільні птиці,
Які шукають щастя вічний сад.
Я вірю, що любов – життя криниця.
Хто з неї п’є, той не зазнає втрат.

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-06 15:03:28 ],
на сторінці поезії     "ПОШЕПКИ"   Білінська Ірина

:)))
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-06 15:04:31 ],
на сторінці поезії     "ПОШЕПКИ"   Білінська Ірина

Завжди рада Вам, Іване :)
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-06 15:06:55 ],
на сторінці поезії     "ПРИМАРА КАЗКИ"   Білінська Ірина

Дуже дякую за підтримку :)
Теплої Вам осені!
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-07 09:18:32 ],
на сторінці поезії     "ТИ - ЛЮБОВ"   Білінська Ірина

Манюнька порада - намагатися уникати отаких неоднозначних конструкцій - "Дитиною – у найскладнішій грі, яка не знає, що таке страждання" - бо виходить, що гра не знає, що таке страждання.

Гарного дня!
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-07 14:37:48 ],
на сторінці поезії     "ТИ - ЛЮБОВ"   Білінська Ірина

Дійсно... не зауважила. Буду виправлятися :)

Дякую, Юлю!
Коментатор Юлія Івченко, [ 2010-09-07 18:54:22 ],
на сторінці поезії     "ТИ - ЛЮБОВ"   Білінська Ірина

Іро, гарно. Милозвучно так...
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-07 20:17:57 ],
на сторінці поезії     "ТИ - ЛЮБОВ"   Білінська Ірина

Щиро дякую!
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-09 16:48:55 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Старість - не ілюзія. Про це навіть ціла наука є - геронтологія.
Коментатор Вікторія Осташ, [ 2010-09-09 18:43:56 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Так, старішає лише тіло,
душі - вічні!
Ми і віримо, та... невміло,
аж до відчаю.
Час спливає: життям назвеш його,
а чи видивом...
Не віддати б себе задешево, -
молодітимем!
Коментатор Вікторія Осташ, [ 2010-09-09 18:44:27 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Дуже актуальний вірш, Ірино! Сподобалось!
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-09 20:44:22 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Я чекала такої реакції :)
ПРо науку мені теж відомо і з нею трохи ознайомилась. На мою думку, старість - це продукт нашого розуму. Кожен з нас програмує себе на старість, вона просто в наших планах. Людський мозок має необмежені можливості, яких ми використовуємо дуже мало. Всі наші болячки, хвороби ми породжуємо самі. Помираємо, бо знаємо, що смерті не минути. А якщо розвинути свої думки в іншому напрямку, то можна досягти дуже багато. Правда тепер людство заклопотане буденними справами і мало хто займається своїм внутрішнім розвитком, духовним, а роботи не початий край :( (я не кажу, що я краща)) Але так є і воно працює. Такий закон природи. А могли б люди не хворіти, якби менше розповсюджували хвороби своїми думками, розмовами і переживаннями. Могли б жити набагато довше, як наприклад, Адам - 930 років, Ной - 950. Або взагалі не вмирати, як показав нам Христос. Але нам зараз не до того, бо в нас свої земні проблеми, які ми самі собі і створили.

Отака моя думка, але я її нікому не нав'язую)))

Дякую, Юлю, за відвідини. Завжди рада :)
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-09 20:48:29 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Дякую Вам, Вікторіє!
Та подивилась кілька фотографій і захотілося поділитися своїми думками щодо старості. Тільки от те стандартне знання приземлене дуже важко викорінити з себе, а процес то йде ((

:)
Коментатор Василь Кузан, [ 2010-09-09 22:56:36 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Це вірш не тіла, а душі.
Але найбільша ілюзія, що Ной і всі ті древні люди жили так довго. Певно, монахи, що переписували книги, подописували нулі. 2000 років тому люди жили по 40-50 років. А 90-95 здавалося їм цілою вічністю.
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-09 23:52:23 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

А мені подобається монаший варіант :)))
Коментатор Юлія Івченко, [ 2010-09-10 13:31:29 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина


УКРАЇНСЬКЕ АЛЬФРЕСКО

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…
ЛІНА КОСТЕНКО.
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-10 13:38:57 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Це прекрасний вірш, дякую, що нагадала.
Коментатор Ірина Білінська, [ 2010-09-10 20:19:47 ],
на сторінці поезії     "ІЛЮЗІЯ СТАРОСТІ"   Білінська Ірина

Дійсно чудовий вірш!
Коментатор Катя Тихонова, [ 2010-09-10 21:20:10 ],
на сторінці поезії     "ПОШЕПКИ"   Білінська Ірина

Суперськи!
Коментатор к т, [ 2010-09-11 13:58:36 ],
на сторінці поезії     "В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА..."   Білінська Ірина

Добра казка в твоїх долонях
так подобається мені.
гарно
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-09-11 14:11:35 ],
на сторінці поезії     "В НЕБІ ЗІР СОКОВИТІ ГРОНА..."   Білінська Ірина

Перша строфа дуже мила й гарно звучить. В другій мені не сподобалась рима днів-снів, в третій радість-завтра взагалі не римується.

А що нас чекає завтра - ніхто не може знати, окрім Вищих Сил і масонів.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   67