Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олександр Олехо (1954)
Граматичні помилки були, є і будуть! За шкільні роки не написав жодного диктанту без хоча б однієї помилки. Каюсь, каюсь, каюсь...

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-07 10:04:47 ],
на сторінці твору     "***"  

Король не ваш, а варто короля у пару брати? Як те узнати? Може й валет згодиться для життя, а у житті завжди є місце росту, якщо не в службі, то в очах дружини, бо суть не в рангах, а в душі людини.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-10 10:45:19 ],
на сторінці твору     "***"  

Гарна замальовка на холодну тему. Чекаємо весни.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-10 17:27:46 ],
на сторінці твору     "***"  

Щось трагічне. В граматику, на відміну від Галини, не пірнаю, бо плаваю у ній недалеко і не глибоко. Але ідея трагічної смерті не досить для мене зрозуміла. Це щось узагальнене(АТО) чи особистий досвід(за життя людина не раз стикається із чимось подібним)?
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-11 22:11:07 ],
на сторінці твору     "***"  

Монументально. Молитва-сповідь.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-13 08:26:55 ],
на сторінці твору     "***"  

Ні, пане Миколо, не одесит, на жаль. Хіба що був там трійко разів. Це Ігор Шоха мав, мабуть, на увазі мою прозу "Шаланды, полные кефали...".А що саме у вас викликає нерозуміння мого "гумору"? Спрощеність, нетактовність, неетичність? Якщо останнє, то тут були "щедеври" і якіснішого гатунку. Хотілося би від вас почути ваше бачення. І якщо, ще хтось зауважить, що гумор, подібний цьому, не варто виставляти на огляд громади, я видалю цей опус і на майбутнє буду мати те на увазі. Дякую за візит.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-13 22:07:06 ],
на сторінці поезії     "Арифметика"   Залізняк Світлана Майя

Надихнуло.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-15 13:38:24 ],
на сторінці поезії     "Пародія на "Арифметика ""   Олехо Олександр

Галино Михайлівна, я не знаю, які у кого з ким стосунки. Намагаюся не влазити у це болото несприйняття чи осуджень. Єдине виключення - це ідеологія віршування. Якщо там виправдовується агресія і у всіх бідах винна лиш Україна, то я не мовчатиму. У нас не саме достойна влада, можна її ганити і очікувати на кращу, але, як би не було, а надія на удосконалення людської душі не повинна хиріти в поетичному слові. Нехай на 10 гріхів один благий поступок, але із сподіванням на зміну пропорції - це уже не безвихідь. А усе інше - як кому що подобається: Дассен(упевнений, що не зможу пригадати хоча б щось) чи Висоцький, якого пам'ятаю із дитинства. Дякую, за коментар. Кожного разу, як бачу вашу фото-заставку, солодшає у роті. - виноград і все таке...
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-16 18:59:08 ],
на сторінці поезії     "Одного разу в Україні"   Олехо Олександр

Дякую, Надю. Може доживемо?...
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-17 14:33:17 ],
на сторінці поезії     "Пародія на "Ненароком побачене" "   Олехо Олександр

Дякую, Миколо. Погляд зі сторони бачить більше, ніж авторське око. Отож радо буду сприймати зауваги, але більш конкретного характеру, бо самі розумієте "деякі рядки" - надто неуособлено для для покращення, процесу, який може тривати вічно без гарантованих шансів досягти повної гармонії. З повагою
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-17 15:11:09 ],
на сторінці твору     "***"  

"граєш" - це ж бо про що? На Західній Україні це розуміється дещо в іншому сенсі, утім у вельми бажаному...
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-20 22:54:38 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Олехо Олександр

Дякую, Аню. Знаєте, маю таку ваду, а може і не ваду, а звичку - у відповідях на коментарі допускати деяку долю іронії, але не тому, щоб ослабити критичну складову, а тому, що не вважаю себе настільки справжнім поетом, щоб обговорювати свої віршування на тільки серйозному рівні. Це камінчик у свій город, але ніяк ні в чий інший. Але тепер з вашою допомогою зрозумів, що як би автор не відносився до своєї поезії, є теми, де не варто так робити, або принаймні хоча би не писати. Не тому, що це табу, а тому, що для декого це надто відповідальна тема, а моє несерйозність(насправді, це не зовсім так) справляє враження поверхневості. Сподіваюсь, ви зрозумієте, бо ото ваше Але(навіть не воно, а три крапки після нього) мене не надихає. А зауваження ваші я обов'язково прийму до уваги на майбутнє.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-21 18:05:30 ],
на сторінці поезії     "* * *"   Олехо Олександр

Так, червона інструкція з’явилася, але, мабуть, я зробив щось не так, бо написане не відтворилося. Тому не ризикую і пишу у ворді, щоб скопіювати на сторінку. По-перше, закінчення ваше мені більш до вподоби. Якщо ви не проти, я міг би «позичити». Далі про тверде і м’яке. Знаєте, у хащі ваших філософсько-естетичних мудрувань легко заблукати, досягаючи їх сутність. Отож, моє бачення: тверде, закостеніле, кістяк – це щось із наступного ряду – особистий світогляд, тональність, деяка категоричність у висновках, упізнання і повторюваність образів й метафор, приземленість і буденність творчості, суб’єктивність узагальнень, аматорське споглядання та інше. Можливо, не вгадав, тоді на цей прикрий випадок і допоможе «інше» у вашому трактуванні. А м’яке, світле, прозоре – це як весняний ручай: біжить, вбираючи «проміння через обсяг», дзюрчить, вбираючи різноголосся і легкість живого довкілля. Це як промінь світла в ночі – вказує шлях і обнадіює. Це як спілкування із космосом душі. Це як дотик до високого через подолання особистого порогу байдужості. Але для цього треба бути справді поетом(як кажуть, з Божою іскрою), а не просто віршувальником . Хіба більшість цього не хоче? Звичайно, хоче, як і я, до речі. Але як досягти? Через тривалу «відкритість і розуму і серця», щоб не споглядати, а залучати? Це легко сказати, та важче утілити. Як би хто не відкривав своє серце Творцю, не маючи від природи поетичного дару, навряд чи він може стати Поетом. Щирим християнином, доброю людиною, непоганим віршувальником – так, але Поетом, Митцем, мабуть, ні. Видатні досягнення – це, як кажуть, 1% таланту і 99% важкої праці, але без тієї одинички також нічого не буде. М’яке, що огортає душу у шати Божого дару, дається якимось незбагненним провидінням, а не кількістю написаних віршів. Я особисто написав доволі багато віршів уже тут, на ПМ, і навіть почерпнув багато чого корисного, але хіба можу, кладучи руку на серце, стверджувати про свої значні досягнення? Інколи думаю, що взагалі варто відійти від цього процесу, але в той же час, якби не було армії подібних мені ЛП, то і справжніх поетів було би менше, бо масовість віршувальників в деякій мірі спонукає талант до праці. Я би й хотів «кістяк» своїх віршів одягнути у м’яке, світле прозоре легке піднесене, але одного бажання мало. І справа не тільки у моєму світогляді, а мабуть у тому 1%. Тому і пишу так, що критично оцінюється вами як переважання твердих складових. Далі і не знаю навіть, що ще сказати. Запевнити, що ось-ось м’яке почне з’являтися, маскуючи непривабливий кістяк від уважного оцінювання, лиш дайте трішки часу? Глупство. Може мені дійсно покинути віршувати, бо особливого сенсу, крім уподобання самого процесу творчості, я не бачу. Є ще одне сподівання, що може колись якось десь напишеться щось таке, що комусь запам’ятається, а не кане безслідно в архів часу. Але ж для цього потрібно весь час писати… Загалом дякую вам за коментар, бо заставив трохи задуматися над власним поетичним «Я».
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-30 07:51:22 ],
на сторінці твору     "***"  

Не можу повірити. Ще два дні тому Світлана була на ФБ зі своїм віршем. А де взяли цю страшну інформацію? На сторінці Й. Дранчук я її не знайшов. Можливо, це якийсь злий жарт, але хіба таким жартують.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2014-12-30 07:53:53 ],
на сторінці твору     "***"  

Якщо це правда, то тут, на ПМ, упевнений, знайдеться багато людей, у яких лівиця не знатиме, що робить правиця.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-01-02 13:29:29 ],
на сторінці твору     "***"  

рік оцей піде
забере пожертви
Боже сохрани
і не дай померти

сестрам і братам
донечці і сину
Боже бережи
рідну Україну

Приєднуюся! Щоб ви не писали, відчувається душа. Дякую. Зі святами!
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-01-02 13:33:36 ],
на сторінці твору     "***"  

Відразу не второпав, думав переклад. А це авторський переспів. Тим не менш дуже близько до відомого літературного, а більше до пісенного, оригінала. Може, хто заспіває? Бо дійсно гарна була би пісня.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-01-23 15:09:55 ],
на сторінці поезії     "Я – Волноваха! Я – уся країна…"   Олехо Олександр

Шановна Світлано, винуватих аж занадто і багато хто з них хотів би, мабуть, змінити своє минуле, щоб не було отакого сьогодення, але не можна, як кажуть, «бути мудрим, як дружина потім». Якщо посипати свою голову попелом, забуваючи, хто цей попіл продукує, то краще відразу визнати себе винним у всіх гріхах, справжніх і надуманих. Колись була у політиці пані Вітренко – наймудріша жінка усіх часів і народів у питаннях суспільно-економічних відносинах. Чимось Тетяна Монтян на неї схожа. Та ж таки безапеляційність, цілковите увірування у бездоганність своїх суджень. Вона стільки сил витрачає на паплюження української громади(не тільки керівництва), що не залишає собі і крихти сил на об’єктивне оцінювання «досягнень» ДНР і ЛНР, а особливо тих, хто стоїть за ними. Якби не цей нюанс, то дивився би до кінця, а так двійко хвилин. Я упевнений, що 99% нинішньої трагедії сидить у кремлівських кабінетах. У вас, мабуть, на це інший погляд. Час розсудить. Сподіваюся, що нинішні українські(чи не українські?) політики – це перехідний етап у становленні тієї держави, яка нам мріється. Але треба час, терпіння,віра і дух Майдану, щоб ніякі відступники не спотворили прагнення простих людей відчувати себе людьми, а не бидлом. Це так, без дискусій.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-02-06 20:44:27 ],
на сторінці поезії     "Се ля ві"   Залізняк Світлана Майя

Можна вас покритикувати? "В клубок ізсукані борги, жалі, довжини". Як тягар життя - болі, жалі можна допустити. Але "довжини" - чого? Рима гарна, а смисл непрозорий, якщо взагалі є. В останніх рядках вірша розмір порушений. Це якщо прискіпливо, бо автор завжди має право на будь-які порушення, тим більше якщо відчуває себе для цього достатньо упевненим.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-02-06 21:06:51 ],
на сторінці поезії     "Хворіє час"   Олехо Олександр

Світлано, я - це не ви. Ви бачите глибше слово. Якби я писав вашими словами, то мабуть був би більш авторитетним і шляхетним у віршуванні. На жаль так високо не літаю.
Коментатор Олександр Олехо, [ 2015-02-06 21:25:49 ],
на сторінці поезії     "Се ля ві"   Залізняк Світлана Майя

Читачу не догоджаєте? А варто би. Читачу завжди приємно, коли з ним рахуються.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   27