Якщо завтра гаплик усім
Хто буде дивитись
На химерні лінії долонь
Небесних, мріючих,
Хто буде митись
У сяйві Сонця
Від щоденного бруду
Скорюченних вулиць.

Хто запхне своє «я»
У далеке місце
Заради правильності
Заради, чогось
Що сліпі звуть «життя»

Якщо завтра гаплик усім
То поставте мені самогон
І я буду вважать себе
Людиною
При цьому як стара свиня
Купаючись у калюжі лайна
Не буду ні кого обзивати
І злитись теж не буду.

Проміняйте свої мрії
на ще один сірий день.
Павутину сну.
Нікчемності.
І назвіть це мистецтвом
У якого немає
ні рими
ні душі.