Це не моя гра, не мої правила…

Доля мене в запасні поставила.

Я бракована річ у чужих руках

І ніхто не помітить сльози на очах

Комусь належатиме ця земля,

Хтось приречений на успіх, а я…

Не можу встати з колін – не дозволяють

Боюсь розправити крила, бо поламають

Я хочу йти вперед, та стоїть стіна

І далеко не по силах мені вона.

Очі підніму подивлюсь в небеса.

Говорять, що бувають чудеса…

червень 2013

Прошу, відпусти ніч

Нехай вже сонце зійде

Ми йшли пліч-о-пліч,

Та ти загубив мене.



Мимо пливе тихо час

Він новий день привів

В якому вже немає нас,

Лиш кілька прощальних слів



А місто ще спить,

Тому не помітить ніхто

Як зірка летить,

Як від нас кохання пішло



Годинник б’є ранок

В якому розтанеш ти.

І ще наостанок…

Хоча ні, можеш йти.

05.04.2015р.

Життя… Дорога… Тернисті стежки…

Босоніж по камінню доводиться йти.

І сонце ховається промінням не гріє,

А в серці постійно надія жевріє.



Дощ… Злива… А також грози…

Приховують від інших мої сльози.

А потім райдуга зійде

І підбадьорить трохи мене.



Літо… Осінь… А далі зима…

Пробирає мороз, порятунку нема.

І гріє душу лиш думка одна,

Що незабаром наступить весна.



Ранок… День… Та прийде вечір…

І трохи смутку покладе на плечі,

В самотність мене огорне.

Та новий день врятує мене.

2013р.