Сьогодні я помер, душею я загинув,
ти більше не моя, пройшли хвилини ті.
І тихо посміхнувшсь - у небуття поринув,
там знищив я свій світ, там канув у пітьмі.

А крик душі моєї, відлунив тихим ехом,
ніхто і не почує, як згинула вона.
Кінець з кінцем незнаю, що далі буде з небом,
воно ж бо нависає - за подих йде війна.

Чи то вже ціла вічність? Чи час то зупинився?
Він мав би лікувати, а робить навпаки.
Я день у день вмираю, в тобі я заблудився,
відгадую пиатння - від мрії як втікти.
2013

О, відчай зла, неначе квітка,
в душі моїй знов проросла.
Її там бачив я лиш зрідка -
не завжди вона там цвіла.

На знак повернення, тріумфно
заполонила розум мій.
І вироста собі незчутно,
чека в пітьмі на поклик свій.

Коріння глибше все пускає
і розгортає пелюстки.
Вона мовчить, вона вже знає,
куди розкинуть зла листки.

І відчай затуманив погляд
і втрачено усі ключі.
А квітка зла не спить ніколи,
вона повернеться вночі.
2013

На вічнім платі, з неба впавши тихо,
нема прощення за наші гріхи.
Шукали щастя, та знайшли лиш лихо -
тонку межу давно ми перейшли.

Немає сонця більше, то лиш вітер віє,
нещадно ріже наші душі знов.
І кожен про маленький промінь мріє,
і остиває в жилах кров.

Нема запалу, який був раніше,
туманить розум монотонність днів.
А вітер виє, і все тихше, тихше.
Втрачаєм ми яскравість снів.

І де поділись ті жага, бажання?
Бажання жити, до зірок плести.
А залишилось лиш розчарування,
ми розвели усі свої мости.

Шукати вихід? Але кому треба?
В своїх помилках потонули ми.
Так де ж той шлях? До того неба.
І в наших душах вічні льди зими.

А може нам чекати тихо?
Чекати мрій, як справдяться вони?
Чи може не змиритись з лихом?
Свою дорогу у пітьмі найти.

Від себе втекти неможливо,
затія то марна, пуста.
Це ніби шукати десь диво,
якого насправді нема.

Це ніби бути тихішим,
ніж дзюркочання води.
Від сонця бути жарчішим,
і світ за собою вести.

Від себе втекти неможливо,
слова ці так гучно бринять.
Ніколи тебе не покинуть,
у пам'яті знову горять.

Ти тихо сидиш, ти лиш пишеш,
чим думка вирує давно.
Для себе частинку десь лишеш -
лиш ти і твоє ремесло.

Від себе втекти неможливо,
ніяк не позбутись цього.
Бо в’ється дорога ця криво,
й не бачиш шляху ти свого.

У себе все глибше поринув,
знайшов всі свої там страхи.
І там ти давно вже загинув –
там попіл всіх мрій і мети.

Від себе втекти неможливо,
та нащо тікати тобі?
Думки лиш витають зрадливо,
ти вихід шукай у собі…
2013

Що ж буде далі з нами?
Ти незнаєш... і я незнаю.
Лиш по світу ходжу, блукаю,
в душі надію... свою плекаю.

Що ж буде далі з нами?
Життя покаже, а час минає.
А ти закрила, всі свої брами,
кохання квітка... знов засихає.

Що ж буде далі з нами?
Проміння сонця не зігріває.
І відчай тихо собі зростає,
вже перемогу... він відчуває.

Що ж буде далі з нами?
Та я не здамся, я добре знаю.
Нехай і зараз я потопаю,
нову дорогу я відчуваю.
2013

Я знов згадав твоє волосся,
я знов згадав твої уста.
Та лиш далеко в тінь дивлюсся,
а надімною ніч пуста.

І зовсім тихо посміхнувся,
і твою посмішку згадав.
Тоді світ мій перевернувся,
тоді тебе я покохав.

Тебе побачити лиш хочу,
та ти далеко, десь ти спиш.
Згорнувшись в свій смішний клубочок,
як кошенятко в сні сопиш.

Як далі мені, скажи, жити?
Без ніжних рук твоїх й очей.
Що ж залишається робити?
Крім марення впродовж ночей.
2013

Я лиш тобою досі жив,
я лиш тобою досі марив.
Життя годинник зупинив -
твій світ, моєму світу зрадив.

Ти мою душу отруїла,
з корінням вирвала її..
Хмільним вином мене споїла,
слова кидаючи свої.

Ти моя нездійсненна мрія,
тебе лиш бачив увісні.
Та зникла ти, зникла й надія,
і знову канув я в пітьмі.

Тебе хотів навік забути,
лиш біль приносиш ти мені.
Твій голос я нехочу чути,
він знову кличе мене в сні.

Та все на світі я віддав би,
аби ти знов була моя.
Незнаю, що робити далі,
бурхлива річка - то життя.

А я шукав, а я дивився,
дививсь далеко, в далечінь.
А я ходив і лиш змирився,
що не знайти мені ту тінь.

Як не крути, не моя доля,
та зірка ясна в небесах.
А я надію мав, що воля,
назвжди знищить той мій страх.

А я хотів тебе забути,
але ж в думках моїх лиш ти.
А я хотів тебе відчути,
та де ж мені тебе найти.

Я знаю близько ти, десь близько,
і ходиш лиш своїм шляхом.
І я шукаю тебе, зірко,
біль заливаючи вином.

Я знов у сні тебе побачив,
я знов проснувся у пітьмі.
Я знаю, то я тільки марив,
я лиш блукав в солодкім сні.

Тебе, моя ти зірка вічна,
я лиш тебе кохав завжди.
Не потривожу тебе більше,
я лиш шукатиму сліди...
твої сліди...
2013

О боги Древнего Олимпа!
Вы изничтожыли меня.
Вы кровь и плоть мою забрали,
на ритуал Судного дня.

И лишь душой брожу в потьомках,
не вижу дальше я пути.
О боги Древнего Олимпа!
Зачем меня вы извели?

Ишел всегда своей дорогой,
сквозь бури, грезы и лета.
И неужели дальше пусто?
Невольно вздрогнули уста...

О, вы, что высоко сидите!
Куда вновь метите вы снасть?
На землю грешную? Обитель?
Обитель веры в вашу власть?

О, нет, не то уж время будет!
Изсякли вашы силы вновь.
Не повторить уже тех судебь
и не пролить уже ту кровь!

И я иду своей дорогой,
я лишь душа, меня сдесь нет.
И нет прощения вам, боги!
Да й жизнь моя лишь тусклый свет.

Но, нет, себя я покажу!
Ещё услышите о мне!
Тогда я встечу вас, о боги.
И положу конец своей судьбе.
2013

Мы одиночества все ищем
всё ищем как на небе жить
среди пустых холмов и истин
как будто в клетке зверь лежит

Мы грань немую ищем взглядом
боясь вовеки потерять
хотя и дышим мы упадом
куда же дальше всё сгущать

Всё ищем света в тьме колючей
но не найти её вовек
ми все стоим под черной тучей
и солнца в мире больше нет

И всё ж надежда, злая шутка
не отпускает никуда
всё верит в чистый свет рассудка
что он укажет путь в мира

В мира где дальше солнце светит
и невзирая ни на что
всё посылает лучи света
что б победить наше яство

Я волк и неищу я больше стаи
мне одному неплохо жить
я все отрек и как в преданье
я потерял всей жизни нить

И нужноль мне признанье мира?
я не искал его вовек
но лиш пришла зима и выпал
холодный, белый, тихий снег

И на луну я вою тихо
кому же нужен этот крик
не покажу емоций больше
и истинны скриваю лик

Я волк и неищу я больше стаи
мне не найти её вовек
я лиш бродил и наблюдая
как випал снова первый снег

2013