Він любив її безглуздий сміх.
А вона його погляд ласкавий.
І стелячи їй небо до ніг,
Його поїдали кохання забави.

День за днем, місяці, роки,
І обом зовсім не набридало.
Закоханим віщували зірки -
Для щастя одного життя замало.

Вона чекала зустрічі,
Коли про розлуку лише говорили.
Він витирав її очі,
Коли з них сльози лили.

Залишаючись не підкореною,
Вміла його слухати.
Ця любов не може бути повтореною,
Якщо, звичайно, її не зіграти.

«…адже життя це театр…» -
десь, хтось, колись сказав.
І кожен, свого життя міліметр
По один раз відіграв.

І хоч вся суть кохання в драмах,
Вибір за кожним стоїть –
Або затиснути себе в рамках,
Або ж щиро всім серцем любить.

24 липня 2013

04.05.2013 (23:17 к.ч)

Стукаючи в твої двері -
Я по собі ходила.
Знали слова на папері,
Як спокій в собі убила.

Я намагалась докричатись
До всіх куточків твоєї душі,
А вночі хотілось сховатись
МОЛЯЧИСЬ, ЩОБ МИ НЕ СТАЛИ ЧУЖІ.

Всі докори помруть зі мною,
Таку вже жахливу вдачу маю.
І почуття, що зародилось весною
Напевно, в сльозах заховаю.

Буває хочеться закричати:
«Не будь сліпцем байдужим!».
Взамін вирішую мовчати,
Втамовуючись болем дужим.

Любов уміє єднати страждання,
Тільки страждає хтось один.
Той, чиї душевні діяння
Замерзають у спеку від хуртовин.

І ми з тобою вже ніхто
Й нас тепер цікавлять інші.
А починалось, як в кіно,
Закінчилось все більш трагічно.

«Не доля» - люди скажуть.
Та їм не зрозуміти те, що є.
Нехай критикують або навіть зв`яжуть,
Я не відпущу чуже і водночас своє.

До біса лицерміство й лаконічність.
Гордість тепер ні до чого.
Над нами постала вічність,
Проблема усього живого.

«Час вирішить, він не підвласний…»
І хто таке сказав?
Кожен вчинок вчасний,
Нашу долю б врятував.

Моє життя єдине й не повторне,
Я не проживу його нудно,
Враховуючи все те ілюзорне,
Що діє на людей згубно.

Ми втрачаємо найрідніших…
Правда, не дано зрозуміти нікому,
Що нема у світі вірніших,
Ніж ті, що з спокою, у війну повертались додому…

Білий лист,
Душевні слова,
Творчий хист
рядками ожива.
Люди змінились…
Покоління не те.
Шанувались всюди,
А тепер ніде.
Що нам чекати
від нового десятиліття?
Де правди шукати,
Тікаючи від одноманіття?
Я не вправі судити.
Бог всім суддя…
Мало що можна змінити,
Назад нема вороття.
Але є сьогодні,
Те саме, вирішальне.
Робіть справи благородні
Творіть щось оригінальне.