На виставці голубів представлені різноманітні породи. Підходжу, милуюся – які вони гарні! Ось голуб та голубка, що мають окрему клітку; ось одинокий голуб, що рветься до голубки, кидається на грати – вона ніби й близько, але недосяжна... Ось група голубів, що сидять в одній клітці, де всім вистачає місця та їжі, але один забіяка почав скубати сусіда, і почалася бійка. Дурненькі! Ви ж в одній клітці!
Виходжу на вулицю – в небі кружляють „прості”, „безпородні” голуби. Сонце виграє на їх пір’ячку. Вони самі собі здобувають їжу, обирають пару, вони – вільні!

2013

Говорю з жінкою років сорока, в неї хороша сім’я, сама вона статна й миловидна. Ця жінка дуже стривожена, що люди дуже злі, роблять один одному шкоду, - нещодавно її дуже образило одне іронічне зауваження "чиновниці". Жінка не може заспокоїтись, запитує, як їй чинити? Нічого кращого не знаходжу, як процитувати: „Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає...” Жіночка радісно підхоплює: „...творіть добро тим, хто ненавидить вас...”- так, я так і роблю, я люблю всіх людей, я бажаю всім добра, - говорить вона, і раптом змінюється на обличчі – але... та... гадю-ю-ка ! Ви би бачили ту гадю-ю-юку!

2013

На міській зупинці бігає руда бездомна дворняжка. Вона худа, облізла, на вигляд трохи нагадує вівчарку (є в ній благородна кров!). Як тільки під’їжджає дорога машина (до старих недорогих авто їй байдуже), собака підскакує до неї, доганяє, кидається під колеса, несамовито гавкає.
Повертається до людей на зупинку важко дихаючи, з висолопленим язиком, але з почуттям виконаного обов’язку, задоволена собою, горда своєю сміливістю, - і знову з свого „собачого посту” уважно вдивляється в дорогу...



2013